Музейна експозиція розпочинається з відкритої залізничної платформи з гарматою. З подібної гармати, встановленій на відкритій платформі та укріпленій мішками з піском, сотник армії УНР Лощенко вів прицільний та досить ефективний вогонь по наступаючим лавам червоногвардійців.

Продовження огляду експозиції здійснюється у залах-вагонах, де представлені експонати розповідають про розвиток українського національного руху початку ХХ століття, ключові події Української революції 1917 року, проголошення Української Народної Республіки, дії більшовицької Росії проти молодої Української держави, бій біля станції Крути та повстання на заводі «Арсенал» тощо. 2-ий вагон, де розміщені музейні експонати, є теж своєрідним експонатом, оскільки він був призначений для проведення санітарного огляду вояків під час проведення військових дій. Зал-вагон №3 присвячений безпосередньо бою біля станції Крути, повстанню на заводі «Арсенал». Він показує значення крутянського бою для подальших бойових дій на території України. Матеріали розташовані за принципом протистояння воюючих сторін, ліворуч – українські військовики, праворуч – більшовицькі, відтворена карта-схема самого бою.

Завершує експозиційний огляд музею 4-ий зал-вагон, де розміщені копії документів та кіно-фото документів, які висвітлюють часи Української революції (1918-1921 рр.), гетьманату П.Скоропадського, доби Директорії, ЗУНР.
Музей розкриває значення бою під Крутами для подальшого розвитку національно-визвольної боротьби в Україні та виховання українських патріотів.

Адреса музею: Чернігівська обл., Борзнянський р-н, Печівська сільська рада,
с. Пам’ятне, вул. Героїв Крут, 38
Замовлення екскурсій за телефоном: +38(068)388-83-72

23 січня 1960 року музей О.П.Довженка гостинно розчинив свої двері перед першими відвідувачами.

А підготовка до створення музею в Сосниці розпочалася значно раніше.
Ще за життя Олександра Петровича директор Сосницької середньої школи Іван Лаврінович Сорока на хатині, де народився Сашко, прибив невелику пам’ятну дошку. Відтоді хата оберігалась законом і совістю.
Після смерті митця при Спілці письменників України було створено комісію з літературної спадщини Довженка, головою якої був Юрій Смолич, секретарем – Олександр Підсуха.

Підготовка до створення музею велася протягом 1957 – 1959 років. 29 грудня 1958 року було виділено кошти на відкриття філіалу музею О.П.Довженка при Сосницькому краєзнавчому музеї. У 1969 році він став філіалом Чернігівського історичного музею, а з 1992 року є самостійним музеєм обласного підпорядкування.

Спочатку музей містився у невеличкій селянській хатині під солом’яною стріхою.

У 1964 році до 70-ї річниці від дня народження митця на садибі музею було збудовано нове приміщення і створено літературну частину експозиції.

У серпні 1965 року на подвір’ї встановлено гранітне погруддя О.Довженка (скульптор Леонід Козуб).

У 1974 році до до 80-річного ювілею Довженка завершилось будівництво кінозалу, кіноапаратної кімнати, фондового приміщення. Оновлено літературну частину експозиції, реставровано садибу-музей. Усе, починаючи з двору, батьківської хати, тину, криниці відновлено в такому вигляді, як описано в біографічній повісті „Зачарована Десна”. Біля хати встановлено паркову композицію „Юний Сашко” (скульптор Анатолій Фуженко, архітектор Анатолій Ігнащенко).

До 90-літнього ювілею митця (1984р.) працівники музею та художники Чернігівського художньо-оформлюваного комбінату М.В.Гайдук, Я.Х.Жадан, М.О.Коленко, В.В.Щур, Я.О.Янкова створили нову літературну експозицію музею. Було добудоване фондове приміщення, робоча кімната для наукових співробітників.

До 100-ї річниці від дня народження О.П.Довженка працівниками музею та групою художників із Чернігова під керівництвом Ю.О.Шульги та В.Д.Зінченка створена нова літературна експозиція, незвичайна за змістом і формою.

До 110-річного ювілею митця перекрито соломою стріхи меморіальної хати та клуні, збудовано садову альтанку.

 Саморобна колисочка для маленького Сашка

У музеї О.Довженка побували тисячі людей з різних куточків світу. На уклін до колиски Сашка приїздять прості люди і люди імениті, щоб скласти шану великому синові українського народу. У книзі вражень та побажань зворушливі рядки, залишені М.Рильським, І Козловським, О.Гончаром, Ю.Смоличем, В.Земляком, Н.Ужвій, Й.Кобзоном, М.Маловським, С.Плачиндою, О.Підсухою, С.Реп’яхом, М.Адаменком та іншими.

І . Меморіальна садиба, що включає в себе батьківську хату під солом’яною стріхою, клуню, погребню, колодязь із журавлем, ворота з дашком-вістрячком та отворами, в яких селилися голуби. За ворота вийшов 16-річний босоногий юнак – Сашко Довженко – та так і застиг, вдивляючись у далечінь, вишукуючи серед тисячі життєвих доріг оту єдину, свою, що поведе у далекі світи і виведе на вершину слави всесвітньовідомого митця. Відлитий у бронзі, він першим зустрічає дорогих гостей, запрошуючи ступити на любе його серцю подвір’я і поринути у світ його безтурботного дитинства.

Садиба огороджена плотом „дівоча коса”. На її території знаходиться сад, який щоосені, як і за життя родини Довженків, пригощає червонобокими яблуками та солодкими грушами.

У меморіальній хаті зібрані ужиткові речі, різні знаряддя праці, старовинний одяг, посуд… Хатина щедро прикрашена вишиваними рушниками , що , чаруючи своєю неповторною красою, надають їй ошатного вигляду.

Приваблюють погляд особисті речі родини Довженків: старенька дерев’яна колиска, що колисала долю майбутнього генія; коряк та цукорниця, черпак з держаком у формі рибки, зроблені руками діда Семена; годинник, велике дзеркало в дерев’яній рамі, родинні ікони, старі фотографії – все це допомагає зримо уявити картини минулого , все те, що жило у серці Олександра Петровича і вилилося у немеркнучі рядки „Зачарованої Десни”.

ІІ. Приміщення літературної експозиції знайомить нас з подальшим життєвим і творчим шляхом Довженка-митця.

Кожний період життя Олександра Петровича Довженка показаний на тлі епохи, його створюють численні фотографії, відповідні речі. В експозиції вистраждані слова-роздуми митця над особистим життям, над життям рідної України, яку він так любив і страждав, відірваний від неї назавжди.

Спочатку відвідувач потрапляє у світ дитинства Сашка-школяра, знайомиться з Сосницею кінця ХІХ – початку ХХ ст. По-домашньому виглядає куточок із хатніми оберегами, давніми фото. Тут книги, сторінок яких торкалася рука малого Довженка-учня, запис із метричної книги про його народження, відомості про батькове господарство.

Далі дорога веде нас через Глухів, Житомир, Київ, Варшаву та Берлін до Харкова, тодішньої столиці України, де Довженко поринув у світ молодого мистецтва, працюючи художником-карикатуристом у газеті „Вісті ВУЦВК”. І саме там визріла у нього думка перенести статичні картини і образи художнього полотна на біле полотно кіноекрану, надати їм руху, динаміки, наситити емоціями.

Приїзд на Одеську кінофабрику знаменує початок нового життя Олександра Довженка. Там народжується геніальний майстер екрану , якому судилося стати найяскравішою постаттю в українському кіно ХХ ст.

І ось нарешті Москва , де кінорежисер жив і працював до останніх своїх днів, де і був похований на Новодівичому цвинтарі.

Відвідувачі мають змогу заглянути в творчу лабораторію письменника – його робочий кабінет. Свого часу були привезені з Москви, з квартири Олександра Довженка, меблі, виготовлені за ескізом оператора Данила Демуцького, особисті речі, які понад 30 років після смерті чоловіка зберігала Юлія Солнцева.

Цікаво подана творчість кінорежисера періоду Великої Вітчизняної війни. Для цього відведено окремий зал, оформлений у чорному кольорі, а схвильовані слова Довженка: „Народе мій український чесний, тихий і роботящий. Що в житті не зазіхав на чуже, потерпає і гине, спантеличений, обездолений в арійській катівні. Болить у мене серце день і ніч”, – передають весь трагізм тих страшних років фашистської навали.

Не тільки письменник „горів у тім вогні і загибав усіма смертями”, а і його односельці. Не можна без хвилювання дивитися на пожовклі від часу фотографії фронтовиків-сосничан. Ці фотографії – місток у ті далекі тривожні та незабутні роки.

Завітавши до музею, кожен має змогу поринути у світ дитинства Сашка Довженка, відчути атмосферу життя селянської родини кінця ХІХ – початку ХХ ст., разом з Олександром Петровичем пройтись його дитячими стежками і подальшими життєвими дорогами, що вивели його на вершину слави і повели далі – у безсмертя.

Щороку до дня народження Олександра Довженка в музеї влаштовується літературно-мистецьке свято. В цей день у Сосниці проходить Всеукраїнський молодіжний кінофестиваль „На хвилях зачарованої Десни” (голова оргкомітету фестивалю – корінний сосничанин – Юрій Пилипець).

У музеї також щороку відзначається день пам’яті миця, день заснування музею, влаштовуються кіновечори, приурочені роковинам виходу на екрани фільмів О.П.Довженка.

Разом з Олександром Петровичем тут пам’ятають і шанують його сучасників – друзів-митців, чиї дороги перетиналися з життєвим шляхом видатного майстра кіно. До їхніх ювілейних дат проводяться тематичні вечори, влаштовуються виставки.

У кінозалі музею можна переглянути фільми Олександра Довженка та документальні фільми про нього.

Музей працює з 8. 00 до 17.00.
Вихідний день – вівторок.

Адреса музею:
16100 Чернігівська обл.., смт. Сосниця
2-й пров. Довженка № 2.

Тел.: +38 04655 2-15-90, факс: 04655 2-01-47

Email: museum-dovzhenko@ukr.net
Skype: museum.dovzhenko
ICQ. : 484-272-614

Будинок побудований в 1902 році поміщиком Силачем, відразу куплений батьком художника Ферапонтом Петровичем Саєнком.

Тут Олександр Саєнко прожив більшість свого життя. В дитинстві, після перенесеної тяжкої хвороби, він назавжди втратив мову і слух. Але з дитячих років він зрозумів, що до людей можна промовляти не тільки словами, але й за допомогою мистецтва,  талант творити яке, подарувала йому доля.

У експозиціях музею знаходяться витвори мистецтва, документи, книги, предмети побуту, особисті речі, родинні фотографії – красномовні свідки минулих подій.

Фонди музею налічують близько  1 тисячі експонатів. В експозиції розміщені побутові речі родини Саєнків, одяг художника.

Музей прикрашає значна кількість меблів, якими користувалася сім’я Саєнків. Збереглася частина меблів, які придбані родиною митця у Ганни Барвінок, коли вона полишала хутір Мотронівку і переїздила на проживання в с.Кинашівку до пана Кочубея.

У музеї збереглися унікальні кахлі із колекції Олександра Саєнка.

Художник працював у техніці вибійки, килимарства, інкрустації соломою, живопису, графіки. Найбільш відомими є твори митця з використанням  соломки. Це «Козак Мамай», «Зустріч Семена Палія після Полтавської битви», «Невільники», «Тарас Шевченко» та інші.

У музеї, крім творів О.Саєнка, відвідувачі мають змогу побачити декоративне панно «Тече вода з під явора», «Символи українського життя», «Древо життя» – Ніни Саєнко, «Козак Мамай», Вічність», «Писанковий мотив» – Лесі Майданець-Саєнко. Дочка і онука митця продовжують яскраве самобутнє мистецтво Олександра Саєнка, збагачуючи творчий спадок мистецької родини Саєнків. У кімнаті «вітальня» знаходиться одна з найдорожчих реліквій Саєнкового дому і його колекції – це диван із різьбленими ніжками у вигляді «рибок», на якому любив сидіти Т.Г.Шевченко, коли гостював у родині Білозерських на хуторі Мотронівка. В одній із музейних кімнат знаходяться меморіальні речі художника та бібліотека, якою користувалася родина Саєнків.

Олександр Саєнко (1899-1985) належить до блискучої плеяди українських митців ХХст. За рішенням Генеральної конференції ЮНЕСКО 100-річчя від дня народження народного художника України внесено до пам’ятних дат ЮНЕСКО.

За роки своєї творчої діяльності митець створив сотні неперевершених творів в тому числі і в техніці інкрустації соломкою, які сьогодні гідно зберігаються в музеї.

Адреса музею:

м.Борзна, Чернігівська обл.
вул.Партизанська, 58
+38(04653) 2- 14 – 01 (при замовленні екскурсій у вихідні дні музей працює)

Музей працює: Понеділок – п’ятниця з 08.00 до 17.00

Перерва з 12.00 до 13.00
Вихідний: субота – неділя.

День відкритих дверей – 18 травня.

 

 

 

 

Щорічно в день народження письменника (17 вересня) відбувається урочисте вручення премій імені Михайла Коцюбинського провідним українським літераторам, передусім уродженцям нашого Сіверського краю. Гостинно відчиняє двері виставкова зала музею, де експонуються роботи як професійних, так і самодіяльних майстрів пензля, вишивки та писанкарства.
Експозиція і фонди музею постійно поповнюються рідкісними документами, фото, книгами, малюнками та іншими матеріалами, подарованими вітчизняними та зарубіжними науковими закладами та приватними колекціонерами. Відвідувачі музею мають можливість переглянути фільми за творами Михайла Коцюбинського. Наші наукові працівники наполегливо працюють над реекспозицією, виступають із популярними лекціями, роблять усе можливе, щоб зберегти все те, що оточувало письменника за життя.
У музейних фондах також зберігаються тисячі листів видатних сучасників до Коцюбинського, твори українських та зарубіжних письменників, що пов’язані з Чернігівщиною. Протягом 2002-2007 рр. науковим колективом музею видано «Листи сучасників до Михайла Коцюбинського», що збергіаються у фондах нашого музею, «Листи письменника до дружини Віри», а також спогади про Юлія Романовича Коцюбинського – багаторічного директора музею М.Коцюбинського – «Завжди з нами».
Дестяки тисяч відвідувачів з України і з-за кордону приїздять до Чернігова, щоб віддати шану великому українському письменнику, який похований на Болдиній горі разом із дружиною Вірою Устимівною.

14000, м.Чернігів, вул. Коцюбинського, 3
e-mail:kotsubinsky_museum@ukr.net

www.kotsubinsky.org
тел. (04622) 4-04-59, 4-10-03.
Музей працює – 9-17:30( сб, нд – 10-17:30)
без вихідних.

 Дорога до музею проста, зрозуміла і зручна. Подорож до музею, який розташований на відстані 200 км від Києва, для пересічного туриста може здатися тривалою і водночас , надзвичайною – з огляду на екскурс у минуле України й усвідомлення місця в українській історії постатей видатних українців , культурних подвижників П. Куліша та Г. Барвінок.

Мотронівка, Ганнина Пустинь, Кулішівка – три назви хутора, пов’язаного з ім’ям Пантелеймона Куліша (1819-1897) українського письменника , поета , фольклориста , етнографа , критика , перекладача Біблії на українську мову , автора історичного роману «Чорна Рада».

Соратником і товаришем П.Куліша була його дружина Олександра Михайлівна Білозерська, псевдонім – Ганна Барвінок (1828-1911). Її оповідання залишили вагомий слід у розвиток української культури.

Олександра Білозерська та її майбутній чоловік П. Куліш познайомилися в маєтку Білозерських – Мотронівці , куди П. Куліш приїхав на гостини до друга Василя Білозерського , рідного брата Олександри в 1843 році.

Згодом молоді люди освідчились в коханні, заручились, одружились. Боярином на їхньому весіллі був Тарас Шевченко.

Сам господар оселився в Мотронівці через 30 років після весілля. Тут Куліш жив повноцінним життям тут він знайшов землю , про яку мріяв , про яку написав багато творів.

Берегинею Мотронівки була Олександра Михайлівна. На хуторі у письменника дозрів задум роману « Чорна Рада» він перекладає Шекспіра, Гете, Байрона, готує до друку збірку поезій «Дзвін», завершує працю «Отпадение Малоросии от Польши», дбає про видання прогресивної преси.

Хутір «Мотронівку заснував батько Г.Барвінок, Михайло Білозерський, це була батьківщина цього дружини – Мотрони Василівни (хутір названий на її честь). Чимале місце займали сад , господарський двір , пасіка.

Будинок Білозерських , де зараз розміщений музей , дихає життям , у хаті , реконструйованій за історичними документами відтворений інтер’єр оселі Білозерських.

Привертає увагу кімната – вітальня із простим , покритим скатертиною столом, за яким частували гостей. У пам’яті Т. Шевченка, який любив посидіти за ним, стіл назвали «Шевченківським».

Сестри Білозерські були вмілими вишивальницями, тому в музеї представлена експозиція рушників. «Рушник, що вміє розмовляти».

Від будинку лужком збігає стежка до копанки Куліша, на березі якої стоїть альтанка, а неподалік клуня, будинок Кулішів біля якого увіковінчені у бронзі стоїть Олександра Білозерська та сидить на дерев’яному жолобі П.Куліш.

Уся територія заповідника (9,2га) розбита доріжками, квітниками, газонами, алеями по якими в далекі Кулішівські часи ходили – Т.Шевченко, В.Забіла, І.Франко, І.Пулюй, Марко Вовчок, Опанас Маркевич, М. Костомаров.

Особливе місце – поховання Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок та Василя Білозерського.

Поряд розташована капличка святого Пантелеймона споруджена в 2001 році та високий хрест, поставлений Г. Барвінок на честь свого чоловіка П.Куліша в 1897 році, відтворений за спогадами старожилів, та за історичними документами з архівів історичного музею Тарновського.

Варто побачити: Алею кохання, кролевецький рушник 1894 року, альтанку Шевченка, Кулішового клену, якому 137 років, чарівну природу та Мотронівську тишу.

Обласний історико – меморіальний музей –заповідник «П.Куліша «Ганнина Пустинь»

Адреса:
16441, с.Оленівка Борзнянський р-н
Чернігівська обл.

Телефон:  380(4653) 2-66-46

Час роботи  з 8.00 до 17.00 (літній час)

з 9.00 до 18.00 (зимній час)
вихідні –неділя , понеділок

Нині на місці «Партизанського Лісограду», що у Єлінських лісах Щорського району, відтворені партизанські землянки, як пам’ятник мужності та героїзму учасників партизанської боротьби в тилу ворога. Це місце активно відвідують мешканці та гості району і області.
З метою увічнення пам’яті про учасників партизанського руху на Чернігівщині на території Сновського (Щорського) району Чернігівської області рішенням сесії обласної ради від 11 вересня 2009 року створено комунальний заклад «Музейно-меморіальний комплекс партизанської слави «Лісоград» Чернігівської обласної ради. З початку 2011 року обласний музейно-меморіальний комплекс партизанської слави “Лісоград” є філіалом Чернігівського історичного музею ім. Василя Тарновського.

Основними завданнями на шляху реалізації даного проекту є – розвиток соціально-культурної сфери та туристичної інфраструктури області, розробка і впровадження нових туристичних маршрутів, активізація екскурсійної діяльності у регіоні.

Створення комунального закладу «Музейно-меморіальний комплекс партизанської слави «Лісоград» Чернігівської обласної ради сприяє формуванню у громадян поваги до історичного минулого українського народу, патріотичному вихованню молодого покоління.

Адреса музею:
15200, Сновсьикй район, с.Єліне
вул. Федорова, 75

Музей міститься в будинку на вулиці Київській № 255, де народився і жив Олег Кошовий у 1926—32 роках.

Музейний заклад був відкритий 29 жовтня 1978 року і працює на правах філії Прилуцького краєзнавчого музею імені В. І. Маслова.

Будиночок Кошових — дерев’яний, одноповерховий, прямокутний у плані, на мурованому фундаменті, — був збудований у 1898 році дідом Олега — Г. Ф. Кошовим.

До 1975 року хата належала родині Кошових.

У 1979 році на подвір’ї вже музею відкрито пам’ятник О. В. Кошовому, який у наступному (1980) році замінено на бронзовий. У 2010 році пам’ятник перенесено у центр міста, де раніше стояв бюст Кошового, а бюст був перенесений і встановлений біля музею.

1982 року музей підпорядковано Чернігівському обкому ЛКСМУ.

До 1992 року музейний заклад мав самостійний статус і носив назву Історико-меморіальний музей О. Кошового.

Починаючи від 1992 року музей є філією Прилуцького краєзнавчого музею.
У Музеї Олега Кошового — понад 450 експонатів, пов’язаних з Олегом Кошовим: предмети побуту, особисті речі Олега, передані матір’ю Оленою Миколаївною, посуд, шинель, зброя О. Кошового, документи, листи.

Зараз у музейній експозиції розміщені також матеріали про учасників Великої Вітчизняної війни, воїнів-«афганців».

Адреса:  Чернігівська область, м. Прилуки
вул. Київська, 255
Тел: +38(04637)3-22-15
Час роботи: 9.00 – 17.00, вихідний – середа

Вони висунули ідею створення меморіального музею у відреставрованому родинному будинку Кибальчичів. Офіційно музей відкрито 20 січня 1960року.
Експозиція музею розповідає про життя та діяльність М.І Кибальчича, винахідника першого в світі реактивного літального апарату ,проект якого він накреслив ґудзиком на стіні тюремної камери,куди потрапив після арешту за вбивство Олександра ІІ.
В другій кімнаті розміщена експозиція про досягнення в галузі космонавтики, фотографії 9 льотчиків, які навчалися в Чернігівському військовому училищі льотчиків, які потім стали космонавтами. Серед них і льотчик-космонавт незалежної України Л.К.Каденюк, який двічі відвідав меморіальну садибу.

Меморіальний  музей  Миколи Кибальчича – відділ Коропського регіонального історико-археологічного музею

Музей працює з 8-ї до 17 години.
Перерва з 13 до 14 години.
Вихідні : понеділок, вівторок

Просмотреть Мапа Чернігівщини – Карта Черниговщины – Chernihiv Region Map на карте большего размера

Музей має три відділи:

1. Життя та діяльність видатного композитора Григорія Гурійовича Верьовки. Відображено всі періоди життя митця, а саме:

-  дитячі та юнацькі роки Г.Г. Верьовки (1885-1918 рр.);

-  становлення Г.Г. Верьовки як диригента і композитора (1918-1923 рр.);

-  педагогічна та творча діяльність (1923-1941 рр.);

-  Г.Г. Верьовка в Уфі (1941-1943 рр.);

-  Г.Г. Верьовка – організатор і керівник народного хору (1943-1964 рр.).

 В експозиції цього відділу експонуються фотографії, документи, речові експонати про видатного митця та його хор, а також матеріали про учнів та послідовників Г.Г. Верьовки.

2. Історія краю:

В цьому відділі розміщені експонати від глибокої давнини і до наших днів. Вони відображають епоху палеоліту та  неоліту. В експозиції розміщено рештки бивня мамонта, археологічна колекція періоду зарубинецької культури (І ст. до н.е. – І ст. н.е. ), предмети нумізматики, ікони, унікальні документи, фотографії, предмети побуту.

3. Велика Вітчизняна війна.

Представлені фрагменти зброї, а також особисті речі воїнів-земляків, учасників Великої Вітчизняної війни, а саме: документи, нагороди, фотографії. Багато експонатів розповідають про бойовий шлях 16-ї Башкірської гвардійської кавалерійської дивізії, яка визволяла селище.

В експозиції знаходяться матеріали про Героя Радянського Союзу уродженця Березна Лишафая П.І.

 Адреса музею:

15600, Менський район, смт Березна, вул. Радянська,4.

Тел. для довідок : +38(04644) 2-51-37.

Музей працює: з 9:00 до 18:00, перерва на обід з 13:00 до 14:00.
Вихідні дні: субота, неділя.

День відкритих дверей: 18 травня.

Прадід композитора Кіндрат Якович Каневський приймав участь у російсько-турецькій війні під командуванням Суворова. За проявлений героїзм отримав в нагороду 12 десятин землі, де й побудував цей маєток в далекому 1789 році.

У цій садибі пройшли дитячі та юнацькі роки видатного композитора, педагога Левка Миколайовича Ревуцького. Після вимушеного від’їзду сім’ї композитора до Києва (1924 рік), у будинку знаходились школа, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, а згодом у ньому розмістився пологовий будинок. Багато зусиль до ремонту будівлі доклали Фонд культури України, товариство охорони пам’яток історії і культури, правління Музичного товариства УРСР, Ічнянський відділ культури та місцеві жителі села Іржавця.

Садибу Ревуцьких свого часу часто відвідували видатні особи: письменник Л.М. Толстой, композитор М.В. Лисенко, художник М.М. Ге, актриса Г. Затиркевич-Карпинська, композитори П. Майборода, В. Кирейко, А. Коломієць – учні Левка Миколайовича Ревуцького та багато інших видатних особистостей.

У фондах музею налічується більше 1000 експонатів. Це особисті речі сім’ї Ревуцьких: музичні інструменти, оригінали і копії документів, фотографії, музичні записи, книги, меблі, подарункові речі, рукописи нот, посуд та ін. Речі розміщені у семи кімнатах. У робочому кабінеті на стіні – портрет великого Кобзаря (художника Ф.С. Красицького, 1906 рік). Портрет надихав Левка Миколайовича на творчість у далекому 1923 році, коли той писав симфонічну поему “Хустина” на вірші Т.Г. Шевченка “У неділю не гуляла”.

Біля стіни стоїть піаніно. Ще мама композитора, Олександра Дмитрівна, навчала грати малого Левка на цьому музичному інструменті.

У передпокої розміщені речі, виготовлені руками самого композитора: шкатулка, дзеркало, стіл та два стільці. У спальні – комод, шафа, стіл, крісло для двох, стільці. У кутку – образ Ісуса Христа (вінчальна ікона батьків композитора). На ній – білий домотканний рушник, вишитий білими нитками, з вирізуванням. У музеї знаходиться багато скатертин, рушників, серветок – роботи рук Софії Андріївни Ревуцької, дружини композитора. Дуже цікава річ – мухоловка. Тільки окремі відвідувачі здогадуються про справжнє призначення скляної колби.

Кімната-їдальня багата на рідкісні експонати. У ній знаходяться: великий стіл, вкритий полотняною домотканною скатертиною того часу, стільці, годинник з боєм, дві настінні шафи, виготовлені великим майстром. На столі – знаменитий тульський самовар з гербовими печатками “Товарищества Паровой Самоварной Фабрики наследников Василия Степановича Баташева”. Нижче – “Утверждено правительством. 1896 год”. Тарілки, виготовлені з порцеляни. На зворотньому боці нипис – 1842 рік. А також чашки, блюдця, цукорниці, розетки для варення та інші речі, якими користувалися Ревуцькі.

Багатий експонатами музей-садиба дає багато інформації про життя, творчість та громадську діяльність Л.М. Ревуцького. Він вводить у світ композитора, де панує музика, творчість, слава, а кожний стенд розповідає нам про великого Майстра Музики.

На території садиби щороку проводиться обласний фольклорний дитячий конкурс “Сонечко”. Це свято стало справжнім парадом юних талантів, святом радості і краси.

Варто побачити: старовинні меблі, музичні інструменти, посуд, фото, предмети побуту середини 19 століття, картину Платонова “Жебрачка Ася”, образ Ісуса Христа (друга половина 19 століття), напільний годинник з боєм.

Адреса:
Чернігівська область, Ічнянський р-н, с. Іржавець, вул. Космічна, 28
моб.тел. +380679654871

Графік роботи:
з 10. 00 до 18. 00, без перерви
вихідні – понеділок, вівторок.

Безкоштовно відвідують музей:
учасники Великої Вітчизняної війни, інваліди,
військовослужбовці термінової служби, пенсіонери, художники.

Дні відкритих дверей: 18 травня, 24 серпня

Заньківський меморіальний музей М.К.Заньковецької відкритий у 1964 році в с. Заньки, де народилася і провела юнацькі роки артистка. У будинку, в якому жила в дитинстві Марія Заньковецька зібрані її особисті речі (рояль, шкатулка, дзеркало, сумочка, підстаканник, тарілки, мереживо власної роботи та ін., костюми в яких вона грала ролі), фотографії, книги, вирізки з газет, спогади про народну артистку.

Вони розміщені в 4 розділах: дитячі та юнацькі роки народної артистки, артистична діяльність М.К.Заньковецької, М.К.Заньковецька і сучасність, вшанування пам’яті М. К. Заньковецької в наші дні.
В 1984 році на подвір’ї музею відкрито пам’ятник.

Адреса: с. Заньки, вул. Заньковецької, 16
Режим роботи:
Працює: з 9:00 до 17:00
Вихідний: вівторок, середа
Дні відкритих дверей: 9 травня, 18 травня, 24 серпня, 22 вересня, 27 вересня

Четвертий зал розповідає про роки Великої Вітчизняної війни, де зібрані матеріали про страшну трагедію с. Піски. 28 грудня 1942 року у с.Піски було знищено 859 жителів села, з них більше 300 чоловік було живцем спалено в місцевій церкві. В експозиції розміщена карта партизанського руху, зброя партизан, текст партизанської клятви, особисті речі та численні фотографії партизан.

П′ятий зал розповідає про видатного українського поета П. Г. Тичину. В центрі кімнати – погруддя поета. В вітринах — книги письменників, подаровані музею з дарчими написами: Ю. Збанацького, О. Гончара, П. Панча, а також меморіальні речі поета – сорочка, краватка, окуляри, ручка – перо, які були передані музею. Викликає зацікавленість невеличке зібрання старих книжок.

У 1981 році, до 90-річчя від дня народження поета, було відкрито хату – музей П.Г.Тичини. Родинна хата поета була відбудована за кресленнями його родича Андрія Саковича Ноздріна, зі спогадів старожилів села та сестри поета. В хаті розміщені автентичні речі селянського побуту, родинні фото матері, братів, сестер. Стіни прикрашені рушниками.

В селі Піски покоїться прах батька і матері Павла Тичини. Ще й досі в центрі села росте старезна Тичинівська липа, яку мешканці села вважають своєю святинею. Саме про неї Тичина написав свій вірш «Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?»

Адреса музею: Чернігівська область, Бобровицький район,
с. Піски, вул. Тичини, 4
Телефон: 096-775-41-98

неділя: 9.00 – 14.00. Вихідний:понеділок

Витоки музею сягають 60-70 років минулого століття. Вчителем історії, краєзнавцем села Івангород Ічнянського району, Олександром Силовичем Циганком і правнучатою племінницею художника Ольгою Севаст’янівною Кузнєцовою та її чоловіком, була проведена велика краєзнавчо–пошукова робота, результатом якої і стало можливим створення музею художника М.М. Ге в цьому селі. З ряду поважних причин музей в с. Івангород припинив свою діяльність понад 10 років тому. З метою популяризації творчої спадщини видатного художника та з нагоди ювілею художника було прийняте рішення районної ради про перенесення музею в м. Ічня.

Новостворена музейна експозиція складається з трьох розділів, кожен з яких розміщується в окремій кімнаті. Експонати музею широко розкривають життєвий і творчий шлях художника М.М. Ге починаючи з дитячих років і до останніх днів проведених на хуторі Іванівський, що розташований за 7 кілометрів від с. Івангород. Десятки спогадів, фотографій, документів, речей, які розповідають про те близьке оточення рідних, друзів, знайомих, які були причетні до життя і творчості М.М. Ге.

Великий розділ музею присвячений творчості художника. Тут зібрані чорно-білі фотокопії всіх відомих картин Миколи Миколайовича Ге. Експозиція побудована в хронологічному порядку написання художніх полотен. В третій кімнаті зібраний матеріал, який висвітлює відносини художника з російським письменником Л.М. Толстим, а також представлені меморіальні речі того періоду, роботи сучасних художників, скульпторів, які висвітлюють життя Миколи Миколайовича Ге.

Адреса музею:
16703, Чернігівська область,
м. Ічня, вул. Леніна, буд. 27
тел. +38(04633)2-15-44, факс: +38(04633)2-16-32
e-mail: kultura–ichna@rambler.ru
Музей працює: з 8:00 до 17:00
Вихідний – понеділок.

Переглянути Мапа Чернігівщини – Карта Черниговщины – Chernihiv Region Map на карті більшого розміру