З метою поліпшення охорони та збереження цих пам´яток 1967 року у місті було створено філію Державного архітектурно-історичного заповідника «Софіївський музей». Згодом філію перетворено на Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник (1978р.) з філіалом в Новгород-Сіверському, а пізніше, 1998 року державному заповіднику надано статус національного.

Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» є одним з головних туристичних об´єктів Чернігівщини та України. До його складу входять 29 унікальних пам´яток архітектури та історії, 6 з яких, збудовані в домонгольський період, і на думку фахівців є одними з найдавніших у Східній Європі. Заповідник опікується охороною та реставрацією пам´яток, здійснює облік та збереження музейних цінностей, співробітники заповідника займаються науково-дослідною та просвітницько-популяризаторською роботою.
Частина об´єктів заповідника є діючими храмами та монастирями (Спасо Преображенський собор, П´ятницька церква, Троїцький собор, Свято -Успенський Єлецький монастир), інша частина (Борисоглібський собор, Колегіум, Антонієві печери) — музеї.

У Борисоглібському соборі (пам. арх. ХІІ ст.) розміщено три тематичні музейні експозиції: «Борисоглібський собор — пам´ятка архітектури ХІІ ст.», «Архітектура та ремесло древнього Чернігова (ХІ-ХІІІ ст.), «Церковні старожитності XVIII-XIX ст.».

Виставка «Борисоглібський собор — пам´ятка архітектури ХІІ ст.» присвячена історії собору св. Бориса і Гліба. Експозиція розповідає про будівництво і перебудови храму, його внутрішній декор. Серед експонатів привертають увагу оригінальна кам´яна підлога ХІІ ст. з мозаїчними вставками (омфалій), зразки кам´яного різьблення ХІІ ст. (капітелі), поховання та особисті речі Л.Барановича — архієпископа чернігівського, богослова, філософа, суспільного діяча XVII ст. Окрасою експозиції є іконостасна царська брама XVIII ст., виготовлена на кошти гетьмана І.С.Мазепи.

Виставка «Архітектура та ремесло древнього Чернігова» презентує зразки різних ремесел, що існували у Чернігові в період ХІ-ХІІІ ст. Частина експозиції присвячена будівництву та будівельному декору, зокрема, представлені зразки будівельних матеріалів (цегла, зв´язуючий розчин, кровельні матеріали, голосники). В окремих вітринах розміщені зразки будівельного декору (фрагменти фрески, керамічна плитка підлоги, смальта), інструменти прадавнього ювеліра та зразки ювелірних виробів, вироби чернігівських гончарів, різьбярів по кості, ковалів.

Експозиція «Церковні старожитності ХVIII-ХІХ ст.» розміщується на верхньому поверсі Борисоглібського собору. Зібрання представляє церковний посуд, одяг священнослужителів, богослужебні стародруки, ікони та інші речі церковного вжитку.
В трьох залах приміщення Колегіуму розташована постійно діюча виставка «Мистецтво Чернігівщини XVIII-XIX ст.». Кожна зала присвячена, передусім, окремому напрямку іконопису — професійному, старообрядницькому, народному.

Професійний український іконопис XVIIІ ст. представлено двома колекціями — іконостасні ікони з собору Різдва Богородиці (м. Козелець) та ікони з церкви Успіння Богородиці в м.Новгороді-Сіверському. Обидві колекції створюють уявлення про рівень майстерності українських іконописців та їх світосприйняття. Поряд з іконами в експозиції зали — стародруки провідних українських друкарень XVII-XVIII ст., що свідчать про значний розвиток друкарства та високий рівень освіти в українському суспільстві даного періоду.

Старообрядницькі ікони ХІХ ст. (з поселень старовірів на Чернігівщині) допомагають усвідомити особливу культуру старообрядництва привнесену на український грунт.

В цій же залі можна побачити чисельні зразки дерев´яного різьблення, як церковного, так і побутового, адже деревина — один з найдавніших не лише будівельних, а й декоративних матеріалів чернігівського Полісся.
На виставці «Мистецтво Чернігівщини XVIII-XIX ст.» також широко представлено народний іконопис ХІХ ст. Ікони, створені аматорами — іконописцями, відображають різнобічний і яскравий світ українського народу. Поруч з образами — речі, невід´ємні від життя пересічного українця — глиняний посуд, ткані рушники, притаманні саме Чернігівщині.

Окрема зала в приміщенні Колегіуму присвячена розвитку освіти в українських землях з часів Київської Русі до кінця XVIII ст., і , власне, навчальному закладу під назвою «колегіум», що існував у Чернігові при Борисоглібському монастирі з 1700 по 1786 роки. Чернігівський колегіум був першим навчальним закладом підвищеного рівня на Лівобережжі Дніпра. Увагу відвідувачів привертають унікальні експонати: рукописні аркуші і стародруки XVII-XVIII ст., закладна керамічна дошка з гербом гетьмана І. Мазепи, що був одним із фундаторів Колегіуму, сторінки підручників XVIII ст. Зала частково облаштована як середньовічна класна кімната: широкі дерев´яні столи і лавки, дзвоник, у кутку кімнати — різки, щоб нагадувати учням про дисципліну та старанність.

В західній частині будівлі Колегіуму розташовано виставку «Чернігів і чернігівці 100 років тому», яка присвячена життю міста в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. У вітринах можна побачити старі світлини, як з краєвидами Чернігова, так і родинного характеру, що висвітлюють життя звичайних людей, зазирнути в кімнату пересічного чернігівця, зайти до старовинної крамнички.

Надзвичайно цікавим і найбільш відвідуваним музеєм Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» є Антонієві печери та Іллінська церква — монастирський комплекс, започаткований знаменитим Антонієм Печерським у другій половині ХІ ст.

Так, в Іллінській церкві розміщено експозицію, присвячену історії Антонієвих печер, дослідженням і дослідникам підземного комплексу та деякі археологічні знахідки, здобуті під час досліджень на території Іллінського монастиря. Увагу привертають деталі інтер´єру церкви, зокрема, іконостас, збудований в останню чверть XVIIІ ст.,який за своєю формою вважається фахівцями неповторним. Цікавою не лише для фахівців, а й для пересічних відвідувачів, є колекція кахлів XVII ст., знайдених на західній монастирській терасі.
Щорічно фонди і експозиції Національного заповідника «Чернігів стародавній» поповнюються цікавими придбаннями.

За останні 10 років музеї та виставки заповідника відвідало понад 2 млн. відвідувачів з різних куточків світу.
Сподіваємось на нові зустрічі з Вами, шановні любителі старовини!

Наша адреса:
14000, м. Чернігів, вул.Преображенська,1,
Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»,
тел/факс +38(0462)647-145,
замовлення екскурсій по тел. +38(0462)64-59-64,
e-mail: oldcher@gmail.com
веб-сайт: www.oldchernihiv.com

В своїй структурі заповідник «Качанівка» є унікальним,  поділяється на дві взаємноінтегровані частини: паркову та архітектурну. Качанівський парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва кін. ХVІІІ – поч. ХХ ст., який має площу 568,63 га, з них 125,5га – це водне плесо чарівної річки Смош, на берегах якої і розкинулася качанівська садиба. Доповнює парк архітектурний ансамбль садиби, який налічує 24 об’єкти. Окрасою  ансамблю є неперевершений палац в стилі неокласицизму – свідком величної епохи минулого. Його доповнюють допоміжні будівлі південних і північних служб разом із садибною церквою Святого Георгія Хозевіта. Сьогодні в Україні це єдина відома церква історично висв’ячена на такий престол.

Не менш цікавою є історія Качанівки. Протягом  майже всього ХІХ – поч.ХХ ст. садиба була осередком духовної культури на Лівобережній Україні.Такий культурно-мистецький розквіт качанівської садиби тісно пов’язаний з відомою родиною меценатів Тарновських. Володіючи Качанівкою протягом майже всього ХІХ ст., вони за досить короткий час перетворили садибу на відомий осередок мистецтва не лише в Україні, а й за її межами.  Свою славу  садиба отримала не випадково. Родина Тарновських, керуючись широкою меценатською політикою, надавала значну допомогу у підтримці молодих талантів, відомих вчених, митців та різних культурно – мистецьких і наукових проектів. Кого тільки не приваблювала Качанівка тихим задумливим парком з численними ставками, строгими алеями, прикрашеними скульптурами. Своїми візитами садибу вшанували: М.Глінка, С.Гулак–Артемовський, Т.Шевченко, М. Гоголь, П.Куліш, Ганна Барвінок, подружжя Маркевичів, В.Штернберг, І.Рєпін, О.Лазаревський, Д.Яворницький, М.Костомаров та багато інших знаменитостей.  І всі вони знаходили тут не лише дах над головою, а й затишок, турботу, якою власники оточували своїх гостей, а також належні умови для творчої праці та відпочинку. Не останнє місце займала і матеріальна підтримка талантів.

Протягом майже всього ХІХ ст. Качанівка була і своєрідним музейним центром, де були зібрані видатні твори як західноєвропейських майстрів ХVІІІ – ХІХ ст., так і відомих українських та російських художників. Справжню славу провінційній садибі принесла величезна колекція українських старожитностей, яку все своє життя формував В.В. Тарновський  молодший. Він розумів, що будь – які реліквії, сховані від очей народу втрачають свою цінність, тому попіклувався про своє зібрання і передав його Чернігівському губернському земству для влаштування публічного музею. Фахівці оцінювали колекцію Тарновського у 300 – 400 тис.крб. По суті, це зібрання безцінне.

Наприкінці  ХІХ ст. у Качанівці з΄явилися нові господарі – цукрозаводчики Харитоненки. Глава родини, Павло Іванович, був не лише багатою людиною, промисловцем, землевласником, а й доброчинцем. Тож меценатська традиція, започаткована в садибі Тарновськими, продовжувалась і надалі. Харитоненки підтримували тісні взаємини з К.Сомовим, В.Сєровим, К.Петровим – Водкіним, М.Добужинським.

Качанівка за свою історію бачила не одного власника, та всіх їх поєднувала одна спільна риса – це продовження і відродження традицій своїх попередників

Епоха руйнації для садиби настала з приходом радянської влади  у 1918 році. Лише в 1981 року, завдяки передовій український інтелігенції  естетична вартість Качанівки належним чином була оцінена вітчизняними спеціалістами. Згідно постанови ЦК Компартії України та Ради Міністрів УРСР від 24 листопада 1981р. Качанівку оголошено Державним історико–культурним заповідником, якому в лютому 2001 р. було надано статус національного. Качанівський палацово – парковий ансамбль включено до Державного реєстру національного культурного надбання, до національної системи туристичного маршруту «Намисто Славутича».

Цінність ансамблю не тільки в його надзвичайній красі, а й у тому значенні, яке мала садиба для розвитку української і російської культур.

Варто побачити: архітектурний комплекс на чолі якого палац, парк з захоплюючими краєвидами, з найбільшим в паркобудівній практиці України водним плесом; меморіальні місця, пов’язані з перебуванням в садибі відомих особистостей (галявина Шевченка, дуб Гоголя, альтанка Глінки, в якій в 1838 році М.Глінка пише уривки до опери «Руслан і Людмила», могила-курган Григорія Честахівського – товариша і соратника Т.Г.Шевченка),  «романтичні» руїни, автентичні меблі господарів Качанівки др. пол ХІХ ст.

Наша адреса:
16735, вул. Глінки,1, с.Качанівка
Ічнянський р-н, Чернігівська обл.

Розклад роботи заповідника:

Понеділок – п’ятниця з 8.00 до 17.00
Субота – неділя та державні свята з 10.00 до 18.00
Санітарний день – понеділок.

Замовлення екскурсій:  +38(04633)2-41-15,

Замовлення проживання в готелі: +38(04633)2-41-25.

Cайт - www.kachanovka.in.ua

«Гетьманська столиця» – це безцінні і цікаві пам’ятки історії, архітектури, культури, археології і природи: палацово-парковий ансамбль К.Розумовського, Музей «Будинок генерального судді В.Кочубея», Музей археології Батурина, Воскресенська церква-усипальниця гетьмана К.Розумовського, парк «Кочубеївський», Миколо-Крупицький монастир, Цитадель Батуринської фортеці до складу якої входять: пам’ятний Хрест героям-оборонцям Батурина 1708 р., оборонна стіна з вежами, Гетьманський будинок, Скарбниця, криниця та дерев’яна замкова церква Воскресіння Господнього.

Тринадцять років поспіль на території заповідника тривають археологічні розкопки, завдяки яким розгадано багато таємниць, що приховувала батуринська земля. Окрім безцінної наукової інформації археологи поповнили фондове зібрання заповідника тисячами предметів музейного значення. Саме археологічна колекція заповідника стала основою для створення нового Музею археології Батурина, який з 22 січня 2009р. відкрив свої двері для відвідувачів.

Архітектурно-меморіальний комплекс «Цитадель Батуринської фортеці», відтворений у 2008р., яскраво ілюструє вигляд найбільш укріпленої частини міської фортеці 1669-1708 рр. Гетьманський будинок репрезентує реалії мурованої архітектури другої половини ХVІІ ст., а також інтер’єри цього будинку, естетичні смаки перших батуринських гетьманів – Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича та Івана Мазепи. У відтвореному приміщенні гетьманської скарбниці наразі йде робота на створенням музею «Скарбниця», де будуть експонуватися зразки монет та інших грошових знаків від першої князівської гривні і до сьогодення.

Важливим об’єктом Цитаделі є замкова дерев’яна церква Воскресіння Господнього, яка фактично є усипальницею героїв Батуринської оборони 1708 р., останки яких знайшли вічний спокій в її крипті. В церкві екскурсанти зможуть помолитися за упокій душ невинно убієнних батуринців, запалити свічку пам’яті. З підвального приміщення церкви йде підземний хід, відтворений на автентичному місці, що досліджене археологами в травні 2008 року.

Пам’ятний знак героїчним оборонцям Батурина, встановлений в 2004 році за ініціативи та сприяння В.А. Ющенка, став першим вшануванням пам’яті шістнадцяти тисяч українців, які загинули в Батурині в 1708 році, відстоюючи наше право на незалежну державу. Саме встановлення пам’ятного Хреста на Цитаделі стало початком відродженння Гетьманської столиці.

З оглядового майданчика (висота 29 м) на вхідній вежі, над яким гордо майорить державний прапор України, відкривається неперевершено захоплюючий краєвид . «Саме тут, в Батурині, я відчув себе Українцем», зауважують відвідувачі з усіх куточків України, яких в 2009 році на Цитаделі побувало 84 тисячі чоловік.
Мурована Воскресенська церква-усипальниця останнього гетьмана України К.Розумовського – є яскравим зразком класичної архітектури початку ХІХ ст., оновлена після реставрації 2005-2008 рр., радо приймає вірян і екскурсантів.

Навпроти церкви розташовано Майдан Гетьманської слави, основаою якого є пам’ятник «Гетьмани. Молитва за Україну» (автори Микола та Богдан Мазури), який урочисто відкрито в День Соборності України 2009р. За короткий час зародилася нова традиція – весільні пари, які їдуть до Батурина звідусіль, покладають квіти саме до цього пам’ятника.

Не поступається красою і ошатністю Воскресінській церкві пам’ятка сучасної сакральної архітектури церква Покрови Богородиці, яка зведена за меценатські кошти ( в основному української діаспори в Канаді та США) з благословення Патріарха Київського і всієї України-Руси Філарета у 2007-08 рр. Зцілює хворих, надає наснаги вірянам часточка мощей Св.Варвари, яка є скарбом храму.

Палац останнього гетьмана України К.Г. Розумовського, блискуче відреставрований в 2003-2008 рр. при благодійній участі українських меценатів – С. Тарути, В. Пінчука, Р.Ахметова, Б.Тимонькіна, Ф.Шпига, Ю.Косюка, В.Богуслаєва, О.Омельченка, В.Матвієнка під егідою Президента України Віктора Андрійовича Ющенка, є перлиною «Гетьманської столиці». Палац є єдиним творінням видатного англійського архітектора Чарльза Камерона в Україні. В 2009 р. тут створено експозицію «Українське відродження», яка надає відвідувачу ілюстровану інформацію про історію будівництва, запустіння і реставрації палацу, видатних українських гетьманів, з акцентом на постатях К.Розумовського, його родини, а також видатних діячів – сучасників К.Розумовського. Вдало, зі смаком відреставровані інтер’єри, підібрані меблі нікого не залишають байдужими. В переддень Дня незалежності України 2009 року в палаці К.Розумовського відбулись урочистості, що завершились подією, якої довгі десятиліття чекала вся Україна – палац був відкритий для відвідування. Він відразу ж став найпопулярнішим туристичним об’єктом в Чернігівський області.

Як важлива складова для розвитку паломницького туризму в Україні НІКЗ «Гетьманська столиця» пропонує відвідати Батуринський православний жіночий Миколо-Крупицький монастир в с. Осіч, що за одинадцять кілометрів від Батурина. Історія монастиря сягає домонгольського періоду, найбільшого розквіту обитель досягла за часів бутності Батурина гетьманською столицею. Одна з головних принад монастиря – цілительна ікона Святого Миколая-Чудотворця. Наразі в монастирі швидкими темпами відреставровано теплу трапезну церкву Преображення Господнього, чернечі келії, відтворено мурований паркан, будинок настоятельки, господарський двір, наразі реставрується дзвіниця.

Єдиним автентичним свідком життя і діяльності гетьманів Д.Многогрішного, І.Самойловича, І.Мазепи та руйнації Батурина меншиківськими військами в 1708 є будинок Генерального суду Лівобережної України. Яскравий зразок архітектури другої половини ХVІІ ст. відреставровано в 2003 – 2005 рр. та в 2006 р. музеєфіковано під однойменний музей. Експозиція розповідає про історію судочинства ранньомодерної України, родини Кочубеїв, романтичне і трагічне кохання юної Мотрони Кочубей і гетьмана Івана Мазепи. В підвальному приміщенні музею особливе захоплення викликають воскові фігури в’язня та писаря генерального суду в майже реальній обстановці камери попереднього ув’язнення та камери слідства.

Відпочити тілом і душею можна в парку «Кочубеївський», який є пам’яткою природи місцевого значення. Парк створено на базі природної діброви. Саме його стежками ходили на побачення закохані Мотря Кочубей та гетьман Іван Мазепа. На сьогодні парк дбайливо доглянутий, тут створено діючу пасіку ім.П.Прокоповича, в 2007 р. посаджено яблуневий сад, який на здивування та радість всім в 2009 році дав перший щедрий врожай. З ранньої весни до пізньої осені буяють в парку квіти.

Поклонитися пам’яті видатного українського бджоляра, замислитися над вічними цінностями вдячний відвідувач може на могилі П.Прокоповича, за 7 км від Батурина в с. Пальчиках, яка також є одним з об’єктів заповідника за межами міста.

До охоронних зон заповідника належить і територія заміської резиденції гетьмана І.Мазепи на Гончарівці, де знаходиться меморіальна плита на честь І.Мазепи. З архівних документів відомо, що тут в 1692 році було зведено палац, церкву, господарчі споруди, оточені земляними укріпленнями з виступаючими бастіонами. Археологічні дослідження підтверджують ці відомості – в серпні ви зможете стати учасником хвилюючих відкриттів науковців з Чернігова, Києва, Торонто, Донецька, які збираються кожного року в Батурині на польовий археологічний сезон.

Лагідна поліська природа, чистий, спокійний Сейм доповнюють рекреаційні можливості Батурина як привабливого туристичного об’єкту не тільки в масштабах України, але й зарубіжжя.
Відкрийте для себе Батурин, приїздіть до заповідника!

Координати:
16512, м. Батурин, Чернігівська обл.,
вул. Гетьманська,74
факс +38(04635) 48-4-37;  тел.+38(04635) 48-008
e-mail: baturin-capital@ukr.net
www.baturin-capital.gov.ua

Опинившись на Чернігівщині не полінуйтеся приїхати

Основна сюжетна лінія твору – реальна подія – похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців, історичний факт якої, описаний у Лаврентіївському та Іпатіївському літописах. З моменту виходу в світ „Слово” користується неабияким інтересом у дослідників та пересічних читачів, надихає художників та поетів. Відкритий широкому загалу більше 200 років тому і досі зберігає в собі багато таємниць і загадок.

Здійснити незабутню подорож по його сторінках, заглянути в давно минулу історію міста вам допоможуть наукові співробітники музею-заповідника „Слово о полку Ігоревім”.

Музей створено в 1990 р., як перший державний заклад в Україні,
що вивчає „Слово о полку Ігоревім”

В експозиції представлені дореволюційні та сучасні видання літературної пам’ятки, переклади її на іноземні мови; археологічні знахідки доби Київської Русі; графічні та художні твори, скульптури, тощо ( вул. Пушкіна,1). Окрема тема – краєзнавчий відділ. Він знайомить з історією міста, етнографією, флорою та фауною Сіверського краю. ( вул. Соборна,3).

Музей „Слово о полку Ігоревім” входить в состав однойменного заповідника основу комплексу пам’яток якого складає Спасо-Преображенський чоловічий монастир заснований в ХІ ст. З архітектурних споруд того часу зберігся фундамент мурованого Спаського собору та залишки Княжого терему ( кін. ХІІ –поч. ХІІІ ст.). За свою довгу історію монастир кілька разів змінював свій архітектурний вигляд, а остаточного набув протягом ХVІ-ХІХ ст.ст.

Спасо-Преображенський собор ХVІІІст.

Окрім комплексу Спасо-Преображенського монастиря музею-заповіднику передані такі архітектурні пам’яткі міста: Успенський собор (1671р. – діючий), Миколаївська церква (1760р. –діюча), Тріумфальна арка (ХVІІІст.), Торгові ряди та склади ( кін. ХVІІІ ст.).

Розвиток туризму в Україні сприяє збільшенню потоку відвідувачів до міста, і, звичайно, до заповідника. Свою діяльність науковий колектив спрямовує на вивчення та пропаганду „Слова”, комплектацію музейних колекцій, забезпеченню умов для їх використання в експозиційній та науковій роботі. З цією метою проводиться науково-дослідницька, експозиційна, культурно-просвітницька та фондова роботи. (до речі фонди музею налічують більше 40 тис. одиниць зберігання). Музей бере участь у наукових конференціях, читаннях, виступах та публікаціях у засобах масової інформації.

Надбрамна вежа-дзвіниця ХVI-XIX ст

Наша адреса :

16000 Чернігівська обл. м. Н-Сіверський, вул. Пушкіна,1

тел.(04658) 2-11-49, 2-15-40, т/факс 2-17-10

E-mail slovo@cg.ukrtel.net

сайт Музею-заповідника „Слово о полку Ігоревім” 

 Дорога до музею проста, зрозуміла і зручна. Подорож до музею, який розташований на відстані 200 км від Києва, для пересічного туриста може здатися тривалою і водночас , надзвичайною – з огляду на екскурс у минуле України й усвідомлення місця в українській історії постатей видатних українців , культурних подвижників П. Куліша та Г. Барвінок.

Мотронівка, Ганнина Пустинь, Кулішівка – три назви хутора, пов’язаного з ім’ям Пантелеймона Куліша (1819-1897) українського письменника , поета , фольклориста , етнографа , критика , перекладача Біблії на українську мову , автора історичного роману «Чорна Рада».

Соратником і товаришем П.Куліша була його дружина Олександра Михайлівна Білозерська, псевдонім – Ганна Барвінок (1828-1911). Її оповідання залишили вагомий слід у розвиток української культури.

Олександра Білозерська та її майбутній чоловік П. Куліш познайомилися в маєтку Білозерських – Мотронівці , куди П. Куліш приїхав на гостини до друга Василя Білозерського , рідного брата Олександри в 1843 році.

Згодом молоді люди освідчились в коханні, заручились, одружились. Боярином на їхньому весіллі був Тарас Шевченко.

Сам господар оселився в Мотронівці через 30 років після весілля. Тут Куліш жив повноцінним життям тут він знайшов землю , про яку мріяв , про яку написав багато творів.

Берегинею Мотронівки була Олександра Михайлівна. На хуторі у письменника дозрів задум роману « Чорна Рада» він перекладає Шекспіра, Гете, Байрона, готує до друку збірку поезій «Дзвін», завершує працю «Отпадение Малоросии от Польши», дбає про видання прогресивної преси.

Хутір «Мотронівку заснував батько Г.Барвінок, Михайло Білозерський, це була батьківщина цього дружини – Мотрони Василівни (хутір названий на її честь). Чимале місце займали сад , господарський двір , пасіка.

Будинок Білозерських , де зараз розміщений музей , дихає життям , у хаті , реконструйованій за історичними документами відтворений інтер’єр оселі Білозерських.

Привертає увагу кімната – вітальня із простим , покритим скатертиною столом, за яким частували гостей. У пам’яті Т. Шевченка, який любив посидіти за ним, стіл назвали «Шевченківським».

Сестри Білозерські були вмілими вишивальницями, тому в музеї представлена експозиція рушників. «Рушник, що вміє розмовляти».

Від будинку лужком збігає стежка до копанки Куліша, на березі якої стоїть альтанка, а неподалік клуня, будинок Кулішів біля якого увіковінчені у бронзі стоїть Олександра Білозерська та сидить на дерев’яному жолобі П.Куліш.

Уся територія заповідника (9,2га) розбита доріжками, квітниками, газонами, алеями по якими в далекі Кулішівські часи ходили – Т.Шевченко, В.Забіла, І.Франко, І.Пулюй, Марко Вовчок, Опанас Маркевич, М. Костомаров.

Особливе місце – поховання Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок та Василя Білозерського.

Поряд розташована капличка святого Пантелеймона споруджена в 2001 році та високий хрест, поставлений Г. Барвінок на честь свого чоловіка П.Куліша в 1897 році, відтворений за спогадами старожилів, та за історичними документами з архівів історичного музею Тарновського.

Варто побачити: Алею кохання, кролевецький рушник 1894 року, альтанку Шевченка, Кулішового клену, якому 137 років, чарівну природу та Мотронівську тишу.

Обласний історико – меморіальний музей –заповідник «П.Куліша «Ганнина Пустинь»

Адреса:
16441, с.Оленівка Борзнянський р-н
Чернігівська обл.

Телефон:  380(4653) 2-66-46

Час роботи  з 8.00 до 17.00 (літній час)

з 9.00 до 18.00 (зимній час)
вихідні –неділя , понеділок