Дорога до музею проста, зрозуміла і зручна. Подорож до музею, який розташований на відстані 200 км від Києва, для пересічного туриста може здатися тривалою і водночас , надзвичайною – з огляду на екскурс у минуле України й усвідомлення місця в українській історії постатей видатних українців , культурних подвижників П. Куліша та Г. Барвінок.

Мотронівка, Ганнина Пустинь, Кулішівка – три назви хутора, пов’язаного з ім’ям Пантелеймона Куліша (1819-1897) українського письменника , поета , фольклориста , етнографа , критика , перекладача Біблії на українську мову , автора історичного роману «Чорна Рада».

Соратником і товаришем П.Куліша була його дружина Олександра Михайлівна Білозерська, псевдонім – Ганна Барвінок (1828-1911). Її оповідання залишили вагомий слід у розвиток української культури.

Олександра Білозерська та її майбутній чоловік П. Куліш познайомилися в маєтку Білозерських – Мотронівці , куди П. Куліш приїхав на гостини до друга Василя Білозерського , рідного брата Олександри в 1843 році.

Згодом молоді люди освідчились в коханні, заручились, одружились. Боярином на їхньому весіллі був Тарас Шевченко.

Сам господар оселився в Мотронівці через 30 років після весілля. Тут Куліш жив повноцінним життям тут він знайшов землю , про яку мріяв , про яку написав багато творів.

Берегинею Мотронівки була Олександра Михайлівна. На хуторі у письменника дозрів задум роману « Чорна Рада» він перекладає Шекспіра, Гете, Байрона, готує до друку збірку поезій «Дзвін», завершує працю «Отпадение Малоросии от Польши», дбає про видання прогресивної преси.

Хутір «Мотронівку заснував батько Г.Барвінок, Михайло Білозерський, це була батьківщина цього дружини – Мотрони Василівни (хутір названий на її честь). Чимале місце займали сад , господарський двір , пасіка.

Будинок Білозерських , де зараз розміщений музей , дихає життям , у хаті , реконструйованій за історичними документами відтворений інтер’єр оселі Білозерських.

Привертає увагу кімната – вітальня із простим , покритим скатертиною столом, за яким частували гостей. У пам’яті Т. Шевченка, який любив посидіти за ним, стіл назвали «Шевченківським».

Сестри Білозерські були вмілими вишивальницями, тому в музеї представлена експозиція рушників. «Рушник, що вміє розмовляти».

Від будинку лужком збігає стежка до копанки Куліша, на березі якої стоїть альтанка, а неподалік клуня, будинок Кулішів біля якого увіковінчені у бронзі стоїть Олександра Білозерська та сидить на дерев’яному жолобі П.Куліш.

Уся територія заповідника (9,2га) розбита доріжками, квітниками, газонами, алеями по якими в далекі Кулішівські часи ходили – Т.Шевченко, В.Забіла, І.Франко, І.Пулюй, Марко Вовчок, Опанас Маркевич, М. Костомаров.

Особливе місце – поховання Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок та Василя Білозерського.

Поряд розташована капличка святого Пантелеймона споруджена в 2001 році та високий хрест, поставлений Г. Барвінок на честь свого чоловіка П.Куліша в 1897 році, відтворений за спогадами старожилів, та за історичними документами з архівів історичного музею Тарновського.

Варто побачити: Алею кохання, кролевецький рушник 1894 року, альтанку Шевченка, Кулішового клену, якому 137 років, чарівну природу та Мотронівську тишу.

Обласний історико – меморіальний музей –заповідник «П.Куліша «Ганнина Пустинь»

Адреса:
16441, с.Оленівка Борзнянський р-н
Чернігівська обл.

Телефон:  380(4653) 2-66-46

Час роботи  з 8.00 до 17.00 (літній час)

з 9.00 до 18.00 (зимній час)
вихідні –неділя , понеділок

Музей міститься в будинку на вулиці Київській № 255, де народився і жив Олег Кошовий у 1926—32 роках.

Музейний заклад був відкритий 29 жовтня 1978 року і працює на правах філії Прилуцького краєзнавчого музею імені В. І. Маслова.

Будиночок Кошових — дерев’яний, одноповерховий, прямокутний у плані, на мурованому фундаменті, — був збудований у 1898 році дідом Олега — Г. Ф. Кошовим.

До 1975 року хата належала родині Кошових.

У 1979 році на подвір’ї вже музею відкрито пам’ятник О. В. Кошовому, який у наступному (1980) році замінено на бронзовий. У 2010 році пам’ятник перенесено у центр міста, де раніше стояв бюст Кошового, а бюст був перенесений і встановлений біля музею.

1982 року музей підпорядковано Чернігівському обкому ЛКСМУ.

До 1992 року музейний заклад мав самостійний статус і носив назву Історико-меморіальний музей О. Кошового.

Починаючи від 1992 року музей є філією Прилуцького краєзнавчого музею.
У Музеї Олега Кошового — понад 450 експонатів, пов’язаних з Олегом Кошовим: предмети побуту, особисті речі Олега, передані матір’ю Оленою Миколаївною, посуд, шинель, зброя О. Кошового, документи, листи.

Зараз у музейній експозиції розміщені також матеріали про учасників Великої Вітчизняної війни, воїнів-«афганців».

Адреса:  Чернігівська область, м. Прилуки
вул. Київська, 255
Тел: +38(04637)3-22-15
Час роботи: 9.00 – 17.00, вихідний – середа

Вони висунули ідею створення меморіального музею у відреставрованому родинному будинку Кибальчичів. Офіційно музей відкрито 20 січня 1960року.
Експозиція музею розповідає про життя та діяльність М.І Кибальчича, винахідника першого в світі реактивного літального апарату ,проект якого він накреслив ґудзиком на стіні тюремної камери,куди потрапив після арешту за вбивство Олександра ІІ.
В другій кімнаті розміщена експозиція про досягнення в галузі космонавтики, фотографії 9 льотчиків, які навчалися в Чернігівському військовому училищі льотчиків, які потім стали космонавтами. Серед них і льотчик-космонавт незалежної України Л.К.Каденюк, який двічі відвідав меморіальну садибу.

Меморіальний  музей  Миколи Кибальчича – відділ Коропського регіонального історико-археологічного музею

Музей працює з 8-ї до 17 години.
Перерва з 13 до 14 години.
Вихідні : понеділок, вівторок

Просмотреть Мапа Чернігівщини – Карта Черниговщины – Chernihiv Region Map на карте большего размера

Прадід композитора Кіндрат Якович Каневський приймав участь у російсько-турецькій війні під командуванням Суворова. За проявлений героїзм отримав в нагороду 12 десятин землі, де й побудував цей маєток в далекому 1789 році.

У цій садибі пройшли дитячі та юнацькі роки видатного композитора, педагога Левка Миколайовича Ревуцького. Після вимушеного від’їзду сім’ї композитора до Києва (1924 рік), у будинку знаходились школа, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, а згодом у ньому розмістився пологовий будинок. Багато зусиль до ремонту будівлі доклали Фонд культури України, товариство охорони пам’яток історії і культури, правління Музичного товариства УРСР, Ічнянський відділ культури та місцеві жителі села Іржавця.

Садибу Ревуцьких свого часу часто відвідували видатні особи: письменник Л.М. Толстой, композитор М.В. Лисенко, художник М.М. Ге, актриса Г. Затиркевич-Карпинська, композитори П. Майборода, В. Кирейко, А. Коломієць – учні Левка Миколайовича Ревуцького та багато інших видатних особистостей.

У фондах музею налічується більше 1000 експонатів. Це особисті речі сім’ї Ревуцьких: музичні інструменти, оригінали і копії документів, фотографії, музичні записи, книги, меблі, подарункові речі, рукописи нот, посуд та ін. Речі розміщені у семи кімнатах. У робочому кабінеті на стіні – портрет великого Кобзаря (художника Ф.С. Красицького, 1906 рік). Портрет надихав Левка Миколайовича на творчість у далекому 1923 році, коли той писав симфонічну поему “Хустина” на вірші Т.Г. Шевченка “У неділю не гуляла”.

Біля стіни стоїть піаніно. Ще мама композитора, Олександра Дмитрівна, навчала грати малого Левка на цьому музичному інструменті.

У передпокої розміщені речі, виготовлені руками самого композитора: шкатулка, дзеркало, стіл та два стільці. У спальні – комод, шафа, стіл, крісло для двох, стільці. У кутку – образ Ісуса Христа (вінчальна ікона батьків композитора). На ній – білий домотканний рушник, вишитий білими нитками, з вирізуванням. У музеї знаходиться багато скатертин, рушників, серветок – роботи рук Софії Андріївни Ревуцької, дружини композитора. Дуже цікава річ – мухоловка. Тільки окремі відвідувачі здогадуються про справжнє призначення скляної колби.

Кімната-їдальня багата на рідкісні експонати. У ній знаходяться: великий стіл, вкритий полотняною домотканною скатертиною того часу, стільці, годинник з боєм, дві настінні шафи, виготовлені великим майстром. На столі – знаменитий тульський самовар з гербовими печатками “Товарищества Паровой Самоварной Фабрики наследников Василия Степановича Баташева”. Нижче – “Утверждено правительством. 1896 год”. Тарілки, виготовлені з порцеляни. На зворотньому боці нипис – 1842 рік. А також чашки, блюдця, цукорниці, розетки для варення та інші речі, якими користувалися Ревуцькі.

Багатий експонатами музей-садиба дає багато інформації про життя, творчість та громадську діяльність Л.М. Ревуцького. Він вводить у світ композитора, де панує музика, творчість, слава, а кожний стенд розповідає нам про великого Майстра Музики.

На території садиби щороку проводиться обласний фольклорний дитячий конкурс “Сонечко”. Це свято стало справжнім парадом юних талантів, святом радості і краси.

Варто побачити: старовинні меблі, музичні інструменти, посуд, фото, предмети побуту середини 19 століття, картину Платонова “Жебрачка Ася”, образ Ісуса Христа (друга половина 19 століття), напільний годинник з боєм.

Адреса:
Чернігівська область, Ічнянський р-н, с. Іржавець, вул. Космічна, 28
моб.тел. +380679654871

Графік роботи:
з 10. 00 до 18. 00, без перерви
вихідні – понеділок, вівторок.

Безкоштовно відвідують музей:
учасники Великої Вітчизняної війни, інваліди,
військовослужбовці термінової служби, пенсіонери, художники.

Дні відкритих дверей: 18 травня, 24 серпня

Заньківський меморіальний музей М.К.Заньковецької відкритий у 1964 році в с. Заньки, де народилася і провела юнацькі роки артистка. У будинку, в якому жила в дитинстві Марія Заньковецька зібрані її особисті речі (рояль, шкатулка, дзеркало, сумочка, підстаканник, тарілки, мереживо власної роботи та ін., костюми в яких вона грала ролі), фотографії, книги, вирізки з газет, спогади про народну артистку.

Вони розміщені в 4 розділах: дитячі та юнацькі роки народної артистки, артистична діяльність М.К.Заньковецької, М.К.Заньковецька і сучасність, вшанування пам’яті М. К. Заньковецької в наші дні.
В 1984 році на подвір’ї музею відкрито пам’ятник.

Адреса: с. Заньки, вул. Заньковецької, 16
Режим роботи:
Працює: з 9:00 до 17:00
Вихідний: вівторок, середа
Дні відкритих дверей: 9 травня, 18 травня, 24 серпня, 22 вересня, 27 вересня

Витоки музею сягають 60-70 років минулого століття. Вчителем історії, краєзнавцем села Івангород Ічнянського району, Олександром Силовичем Циганком і правнучатою племінницею художника Ольгою Севаст’янівною Кузнєцовою та її чоловіком, була проведена велика краєзнавчо–пошукова робота, результатом якої і стало можливим створення музею художника М.М. Ге в цьому селі. З ряду поважних причин музей в с. Івангород припинив свою діяльність понад 10 років тому. З метою популяризації творчої спадщини видатного художника та з нагоди ювілею художника було прийняте рішення районної ради про перенесення музею в м. Ічня.

Новостворена музейна експозиція складається з трьох розділів, кожен з яких розміщується в окремій кімнаті. Експонати музею широко розкривають життєвий і творчий шлях художника М.М. Ге починаючи з дитячих років і до останніх днів проведених на хуторі Іванівський, що розташований за 7 кілометрів від с. Івангород. Десятки спогадів, фотографій, документів, речей, які розповідають про те близьке оточення рідних, друзів, знайомих, які були причетні до життя і творчості М.М. Ге.

Великий розділ музею присвячений творчості художника. Тут зібрані чорно-білі фотокопії всіх відомих картин Миколи Миколайовича Ге. Експозиція побудована в хронологічному порядку написання художніх полотен. В третій кімнаті зібраний матеріал, який висвітлює відносини художника з російським письменником Л.М. Толстим, а також представлені меморіальні речі того періоду, роботи сучасних художників, скульпторів, які висвітлюють життя Миколи Миколайовича Ге.

Адреса музею:
16703, Чернігівська область,
м. Ічня, вул. Леніна, буд. 27
тел. +38(04633)2-15-44, факс: +38(04633)2-16-32
e-mail: kultura–ichna@rambler.ru
Музей працює: з 8:00 до 17:00
Вихідний – понеділок.

Переглянути Мапа Чернігівщини – Карта Черниговщины – Chernihiv Region Map на карті більшого розміру