З метою поліпшення охорони та збереження цих пам´яток 1967 року у місті було створено філію Державного архітектурно-історичного заповідника «Софіївський музей». Згодом філію перетворено на Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник (1978р.) з філіалом в Новгород-Сіверському, а пізніше, 1998 року державному заповіднику надано статус національного.

Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» є одним з головних туристичних об´єктів Чернігівщини та України. До його складу входять 29 унікальних пам´яток архітектури та історії, 6 з яких, збудовані в домонгольський період, і на думку фахівців є одними з найдавніших у Східній Європі. Заповідник опікується охороною та реставрацією пам´яток, здійснює облік та збереження музейних цінностей, співробітники заповідника займаються науково-дослідною та просвітницько-популяризаторською роботою.
Частина об´єктів заповідника є діючими храмами та монастирями (Спасо Преображенський собор, П´ятницька церква, Троїцький собор, Свято -Успенський Єлецький монастир), інша частина (Борисоглібський собор, Колегіум, Антонієві печери) — музеї.

У Борисоглібському соборі (пам. арх. ХІІ ст.) розміщено три тематичні музейні експозиції: «Борисоглібський собор — пам´ятка архітектури ХІІ ст.», «Архітектура та ремесло древнього Чернігова (ХІ-ХІІІ ст.), «Церковні старожитності XVIII-XIX ст.».

Виставка «Борисоглібський собор — пам´ятка архітектури ХІІ ст.» присвячена історії собору св. Бориса і Гліба. Експозиція розповідає про будівництво і перебудови храму, його внутрішній декор. Серед експонатів привертають увагу оригінальна кам´яна підлога ХІІ ст. з мозаїчними вставками (омфалій), зразки кам´яного різьблення ХІІ ст. (капітелі), поховання та особисті речі Л.Барановича — архієпископа чернігівського, богослова, філософа, суспільного діяча XVII ст. Окрасою експозиції є іконостасна царська брама XVIII ст., виготовлена на кошти гетьмана І.С.Мазепи.

Виставка «Архітектура та ремесло древнього Чернігова» презентує зразки різних ремесел, що існували у Чернігові в період ХІ-ХІІІ ст. Частина експозиції присвячена будівництву та будівельному декору, зокрема, представлені зразки будівельних матеріалів (цегла, зв´язуючий розчин, кровельні матеріали, голосники). В окремих вітринах розміщені зразки будівельного декору (фрагменти фрески, керамічна плитка підлоги, смальта), інструменти прадавнього ювеліра та зразки ювелірних виробів, вироби чернігівських гончарів, різьбярів по кості, ковалів.

Експозиція «Церковні старожитності ХVIII-ХІХ ст.» розміщується на верхньому поверсі Борисоглібського собору. Зібрання представляє церковний посуд, одяг священнослужителів, богослужебні стародруки, ікони та інші речі церковного вжитку.
В трьох залах приміщення Колегіуму розташована постійно діюча виставка «Мистецтво Чернігівщини XVIII-XIX ст.». Кожна зала присвячена, передусім, окремому напрямку іконопису — професійному, старообрядницькому, народному.

Професійний український іконопис XVIIІ ст. представлено двома колекціями — іконостасні ікони з собору Різдва Богородиці (м. Козелець) та ікони з церкви Успіння Богородиці в м.Новгороді-Сіверському. Обидві колекції створюють уявлення про рівень майстерності українських іконописців та їх світосприйняття. Поряд з іконами в експозиції зали — стародруки провідних українських друкарень XVII-XVIII ст., що свідчать про значний розвиток друкарства та високий рівень освіти в українському суспільстві даного періоду.

Старообрядницькі ікони ХІХ ст. (з поселень старовірів на Чернігівщині) допомагають усвідомити особливу культуру старообрядництва привнесену на український грунт.

В цій же залі можна побачити чисельні зразки дерев´яного різьблення, як церковного, так і побутового, адже деревина — один з найдавніших не лише будівельних, а й декоративних матеріалів чернігівського Полісся.
На виставці «Мистецтво Чернігівщини XVIII-XIX ст.» також широко представлено народний іконопис ХІХ ст. Ікони, створені аматорами — іконописцями, відображають різнобічний і яскравий світ українського народу. Поруч з образами — речі, невід´ємні від життя пересічного українця — глиняний посуд, ткані рушники, притаманні саме Чернігівщині.

Окрема зала в приміщенні Колегіуму присвячена розвитку освіти в українських землях з часів Київської Русі до кінця XVIII ст., і , власне, навчальному закладу під назвою «колегіум», що існував у Чернігові при Борисоглібському монастирі з 1700 по 1786 роки. Чернігівський колегіум був першим навчальним закладом підвищеного рівня на Лівобережжі Дніпра. Увагу відвідувачів привертають унікальні експонати: рукописні аркуші і стародруки XVII-XVIII ст., закладна керамічна дошка з гербом гетьмана І. Мазепи, що був одним із фундаторів Колегіуму, сторінки підручників XVIII ст. Зала частково облаштована як середньовічна класна кімната: широкі дерев´яні столи і лавки, дзвоник, у кутку кімнати — різки, щоб нагадувати учням про дисципліну та старанність.

В західній частині будівлі Колегіуму розташовано виставку «Чернігів і чернігівці 100 років тому», яка присвячена життю міста в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. У вітринах можна побачити старі світлини, як з краєвидами Чернігова, так і родинного характеру, що висвітлюють життя звичайних людей, зазирнути в кімнату пересічного чернігівця, зайти до старовинної крамнички.

Надзвичайно цікавим і найбільш відвідуваним музеєм Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» є Антонієві печери та Іллінська церква — монастирський комплекс, започаткований знаменитим Антонієм Печерським у другій половині ХІ ст.

Так, в Іллінській церкві розміщено експозицію, присвячену історії Антонієвих печер, дослідженням і дослідникам підземного комплексу та деякі археологічні знахідки, здобуті під час досліджень на території Іллінського монастиря. Увагу привертають деталі інтер´єру церкви, зокрема, іконостас, збудований в останню чверть XVIIІ ст.,який за своєю формою вважається фахівцями неповторним. Цікавою не лише для фахівців, а й для пересічних відвідувачів, є колекція кахлів XVII ст., знайдених на західній монастирській терасі.
Щорічно фонди і експозиції Національного заповідника «Чернігів стародавній» поповнюються цікавими придбаннями.

За останні 10 років музеї та виставки заповідника відвідало понад 2 млн. відвідувачів з різних куточків світу.
Сподіваємось на нові зустрічі з Вами, шановні любителі старовини!

Наша адреса:
14000, м. Чернігів, вул.Преображенська,1,
Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»,
тел/факс +38(0462)647-145,
замовлення екскурсій по тел. +38(0462)64-59-64,
e-mail: oldcher@gmail.com
веб-сайт: www.oldchernihiv.com

В своїй структурі заповідник «Качанівка» є унікальним,  поділяється на дві взаємноінтегровані частини: паркову та архітектурну. Качанівський парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва кін. ХVІІІ – поч. ХХ ст., який має площу 568,63 га, з них 125,5га – це водне плесо чарівної річки Смош, на берегах якої і розкинулася качанівська садиба. Доповнює парк архітектурний ансамбль садиби, який налічує 24 об’єкти. Окрасою  ансамблю є неперевершений палац в стилі неокласицизму – свідком величної епохи минулого. Його доповнюють допоміжні будівлі південних і північних служб разом із садибною церквою Святого Георгія Хозевіта. Сьогодні в Україні це єдина відома церква історично висв’ячена на такий престол.

Не менш цікавою є історія Качанівки. Протягом  майже всього ХІХ – поч.ХХ ст. садиба була осередком духовної культури на Лівобережній Україні.Такий культурно-мистецький розквіт качанівської садиби тісно пов’язаний з відомою родиною меценатів Тарновських. Володіючи Качанівкою протягом майже всього ХІХ ст., вони за досить короткий час перетворили садибу на відомий осередок мистецтва не лише в Україні, а й за її межами.  Свою славу  садиба отримала не випадково. Родина Тарновських, керуючись широкою меценатською політикою, надавала значну допомогу у підтримці молодих талантів, відомих вчених, митців та різних культурно – мистецьких і наукових проектів. Кого тільки не приваблювала Качанівка тихим задумливим парком з численними ставками, строгими алеями, прикрашеними скульптурами. Своїми візитами садибу вшанували: М.Глінка, С.Гулак–Артемовський, Т.Шевченко, М. Гоголь, П.Куліш, Ганна Барвінок, подружжя Маркевичів, В.Штернберг, І.Рєпін, О.Лазаревський, Д.Яворницький, М.Костомаров та багато інших знаменитостей.  І всі вони знаходили тут не лише дах над головою, а й затишок, турботу, якою власники оточували своїх гостей, а також належні умови для творчої праці та відпочинку. Не останнє місце займала і матеріальна підтримка талантів.

Протягом майже всього ХІХ ст. Качанівка була і своєрідним музейним центром, де були зібрані видатні твори як західноєвропейських майстрів ХVІІІ – ХІХ ст., так і відомих українських та російських художників. Справжню славу провінційній садибі принесла величезна колекція українських старожитностей, яку все своє життя формував В.В. Тарновський  молодший. Він розумів, що будь – які реліквії, сховані від очей народу втрачають свою цінність, тому попіклувався про своє зібрання і передав його Чернігівському губернському земству для влаштування публічного музею. Фахівці оцінювали колекцію Тарновського у 300 – 400 тис.крб. По суті, це зібрання безцінне.

Наприкінці  ХІХ ст. у Качанівці з΄явилися нові господарі – цукрозаводчики Харитоненки. Глава родини, Павло Іванович, був не лише багатою людиною, промисловцем, землевласником, а й доброчинцем. Тож меценатська традиція, започаткована в садибі Тарновськими, продовжувалась і надалі. Харитоненки підтримували тісні взаємини з К.Сомовим, В.Сєровим, К.Петровим – Водкіним, М.Добужинським.

Качанівка за свою історію бачила не одного власника, та всіх їх поєднувала одна спільна риса – це продовження і відродження традицій своїх попередників

Епоха руйнації для садиби настала з приходом радянської влади  у 1918 році. Лише в 1981 року, завдяки передовій український інтелігенції  естетична вартість Качанівки належним чином була оцінена вітчизняними спеціалістами. Згідно постанови ЦК Компартії України та Ради Міністрів УРСР від 24 листопада 1981р. Качанівку оголошено Державним історико–культурним заповідником, якому в лютому 2001 р. було надано статус національного. Качанівський палацово – парковий ансамбль включено до Державного реєстру національного культурного надбання, до національної системи туристичного маршруту «Намисто Славутича».

Цінність ансамблю не тільки в його надзвичайній красі, а й у тому значенні, яке мала садиба для розвитку української і російської культур.

Варто побачити: архітектурний комплекс на чолі якого палац, парк з захоплюючими краєвидами, з найбільшим в паркобудівній практиці України водним плесом; меморіальні місця, пов’язані з перебуванням в садибі відомих особистостей (галявина Шевченка, дуб Гоголя, альтанка Глінки, в якій в 1838 році М.Глінка пише уривки до опери «Руслан і Людмила», могила-курган Григорія Честахівського – товариша і соратника Т.Г.Шевченка),  «романтичні» руїни, автентичні меблі господарів Качанівки др. пол ХІХ ст.

Наша адреса:
16735, вул. Глінки,1, с.Качанівка
Ічнянський р-н, Чернігівська обл.

Розклад роботи заповідника:

Понеділок – п’ятниця з 8.00 до 17.00
Субота – неділя та державні свята з 10.00 до 18.00
Санітарний день – понеділок.

Замовлення екскурсій:  +38(04633)2-41-15,

Замовлення проживання в готелі: +38(04633)2-41-25.

Cайт - www.kachanovka.in.ua

«Гетьманська столиця» – це безцінні і цікаві пам’ятки історії, архітектури, культури, археології і природи: палацово-парковий ансамбль К.Розумовського, Музей «Будинок генерального судді В.Кочубея», Музей археології Батурина, Воскресенська церква-усипальниця гетьмана К.Розумовського, парк «Кочубеївський», Миколо-Крупицький монастир, Цитадель Батуринської фортеці до складу якої входять: пам’ятний Хрест героям-оборонцям Батурина 1708 р., оборонна стіна з вежами, Гетьманський будинок, Скарбниця, криниця та дерев’яна замкова церква Воскресіння Господнього.

Тринадцять років поспіль на території заповідника тривають археологічні розкопки, завдяки яким розгадано багато таємниць, що приховувала батуринська земля. Окрім безцінної наукової інформації археологи поповнили фондове зібрання заповідника тисячами предметів музейного значення. Саме археологічна колекція заповідника стала основою для створення нового Музею археології Батурина, який з 22 січня 2009р. відкрив свої двері для відвідувачів.

Архітектурно-меморіальний комплекс «Цитадель Батуринської фортеці», відтворений у 2008р., яскраво ілюструє вигляд найбільш укріпленої частини міської фортеці 1669-1708 рр. Гетьманський будинок репрезентує реалії мурованої архітектури другої половини ХVІІ ст., а також інтер’єри цього будинку, естетичні смаки перших батуринських гетьманів – Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича та Івана Мазепи. У відтвореному приміщенні гетьманської скарбниці наразі йде робота на створенням музею «Скарбниця», де будуть експонуватися зразки монет та інших грошових знаків від першої князівської гривні і до сьогодення.

Важливим об’єктом Цитаделі є замкова дерев’яна церква Воскресіння Господнього, яка фактично є усипальницею героїв Батуринської оборони 1708 р., останки яких знайшли вічний спокій в її крипті. В церкві екскурсанти зможуть помолитися за упокій душ невинно убієнних батуринців, запалити свічку пам’яті. З підвального приміщення церкви йде підземний хід, відтворений на автентичному місці, що досліджене археологами в травні 2008 року.

Пам’ятний знак героїчним оборонцям Батурина, встановлений в 2004 році за ініціативи та сприяння В.А. Ющенка, став першим вшануванням пам’яті шістнадцяти тисяч українців, які загинули в Батурині в 1708 році, відстоюючи наше право на незалежну державу. Саме встановлення пам’ятного Хреста на Цитаделі стало початком відродженння Гетьманської столиці.

З оглядового майданчика (висота 29 м) на вхідній вежі, над яким гордо майорить державний прапор України, відкривається неперевершено захоплюючий краєвид . «Саме тут, в Батурині, я відчув себе Українцем», зауважують відвідувачі з усіх куточків України, яких в 2009 році на Цитаделі побувало 84 тисячі чоловік.
Мурована Воскресенська церква-усипальниця останнього гетьмана України К.Розумовського – є яскравим зразком класичної архітектури початку ХІХ ст., оновлена після реставрації 2005-2008 рр., радо приймає вірян і екскурсантів.

Навпроти церкви розташовано Майдан Гетьманської слави, основаою якого є пам’ятник «Гетьмани. Молитва за Україну» (автори Микола та Богдан Мазури), який урочисто відкрито в День Соборності України 2009р. За короткий час зародилася нова традиція – весільні пари, які їдуть до Батурина звідусіль, покладають квіти саме до цього пам’ятника.

Не поступається красою і ошатністю Воскресінській церкві пам’ятка сучасної сакральної архітектури церква Покрови Богородиці, яка зведена за меценатські кошти ( в основному української діаспори в Канаді та США) з благословення Патріарха Київського і всієї України-Руси Філарета у 2007-08 рр. Зцілює хворих, надає наснаги вірянам часточка мощей Св.Варвари, яка є скарбом храму.

Палац останнього гетьмана України К.Г. Розумовського, блискуче відреставрований в 2003-2008 рр. при благодійній участі українських меценатів – С. Тарути, В. Пінчука, Р.Ахметова, Б.Тимонькіна, Ф.Шпига, Ю.Косюка, В.Богуслаєва, О.Омельченка, В.Матвієнка під егідою Президента України Віктора Андрійовича Ющенка, є перлиною «Гетьманської столиці». Палац є єдиним творінням видатного англійського архітектора Чарльза Камерона в Україні. В 2009 р. тут створено експозицію «Українське відродження», яка надає відвідувачу ілюстровану інформацію про історію будівництва, запустіння і реставрації палацу, видатних українських гетьманів, з акцентом на постатях К.Розумовського, його родини, а також видатних діячів – сучасників К.Розумовського. Вдало, зі смаком відреставровані інтер’єри, підібрані меблі нікого не залишають байдужими. В переддень Дня незалежності України 2009 року в палаці К.Розумовського відбулись урочистості, що завершились подією, якої довгі десятиліття чекала вся Україна – палац був відкритий для відвідування. Він відразу ж став найпопулярнішим туристичним об’єктом в Чернігівський області.

Як важлива складова для розвитку паломницького туризму в Україні НІКЗ «Гетьманська столиця» пропонує відвідати Батуринський православний жіночий Миколо-Крупицький монастир в с. Осіч, що за одинадцять кілометрів від Батурина. Історія монастиря сягає домонгольського періоду, найбільшого розквіту обитель досягла за часів бутності Батурина гетьманською столицею. Одна з головних принад монастиря – цілительна ікона Святого Миколая-Чудотворця. Наразі в монастирі швидкими темпами відреставровано теплу трапезну церкву Преображення Господнього, чернечі келії, відтворено мурований паркан, будинок настоятельки, господарський двір, наразі реставрується дзвіниця.

Єдиним автентичним свідком життя і діяльності гетьманів Д.Многогрішного, І.Самойловича, І.Мазепи та руйнації Батурина меншиківськими військами в 1708 є будинок Генерального суду Лівобережної України. Яскравий зразок архітектури другої половини ХVІІ ст. відреставровано в 2003 – 2005 рр. та в 2006 р. музеєфіковано під однойменний музей. Експозиція розповідає про історію судочинства ранньомодерної України, родини Кочубеїв, романтичне і трагічне кохання юної Мотрони Кочубей і гетьмана Івана Мазепи. В підвальному приміщенні музею особливе захоплення викликають воскові фігури в’язня та писаря генерального суду в майже реальній обстановці камери попереднього ув’язнення та камери слідства.

Відпочити тілом і душею можна в парку «Кочубеївський», який є пам’яткою природи місцевого значення. Парк створено на базі природної діброви. Саме його стежками ходили на побачення закохані Мотря Кочубей та гетьман Іван Мазепа. На сьогодні парк дбайливо доглянутий, тут створено діючу пасіку ім.П.Прокоповича, в 2007 р. посаджено яблуневий сад, який на здивування та радість всім в 2009 році дав перший щедрий врожай. З ранньої весни до пізньої осені буяють в парку квіти.

Поклонитися пам’яті видатного українського бджоляра, замислитися над вічними цінностями вдячний відвідувач може на могилі П.Прокоповича, за 7 км від Батурина в с. Пальчиках, яка також є одним з об’єктів заповідника за межами міста.

До охоронних зон заповідника належить і територія заміської резиденції гетьмана І.Мазепи на Гончарівці, де знаходиться меморіальна плита на честь І.Мазепи. З архівних документів відомо, що тут в 1692 році було зведено палац, церкву, господарчі споруди, оточені земляними укріпленнями з виступаючими бастіонами. Археологічні дослідження підтверджують ці відомості – в серпні ви зможете стати учасником хвилюючих відкриттів науковців з Чернігова, Києва, Торонто, Донецька, які збираються кожного року в Батурині на польовий археологічний сезон.

Лагідна поліська природа, чистий, спокійний Сейм доповнюють рекреаційні можливості Батурина як привабливого туристичного об’єкту не тільки в масштабах України, але й зарубіжжя.
Відкрийте для себе Батурин, приїздіть до заповідника!

Координати:
16512, м. Батурин, Чернігівська обл.,
вул. Гетьманська,74
факс +38(04635) 48-4-37;  тел.+38(04635) 48-008
e-mail: baturin-capital@ukr.net
www.baturin-capital.gov.ua

Музейна експозиція розпочинається з відкритої залізничної платформи з гарматою. З подібної гармати, встановленій на відкритій платформі та укріпленій мішками з піском, сотник армії УНР Лощенко вів прицільний та досить ефективний вогонь по наступаючим лавам червоногвардійців.

Продовження огляду експозиції здійснюється у залах-вагонах, де представлені експонати розповідають про розвиток українського національного руху початку ХХ століття, ключові події Української революції 1917 року, проголошення Української Народної Республіки, дії більшовицької Росії проти молодої Української держави, бій біля станції Крути та повстання на заводі «Арсенал» тощо. 2-ий вагон, де розміщені музейні експонати, є теж своєрідним експонатом, оскільки він був призначений для проведення санітарного огляду вояків під час проведення військових дій. Зал-вагон №3 присвячений безпосередньо бою біля станції Крути, повстанню на заводі «Арсенал». Він показує значення крутянського бою для подальших бойових дій на території України. Матеріали розташовані за принципом протистояння воюючих сторін, ліворуч – українські військовики, праворуч – більшовицькі, відтворена карта-схема самого бою.

Завершує експозиційний огляд музею 4-ий зал-вагон, де розміщені копії документів та кіно-фото документів, які висвітлюють часи Української революції (1918-1921 рр.), гетьманату П.Скоропадського, доби Директорії, ЗУНР.
Музей розкриває значення бою під Крутами для подальшого розвитку національно-визвольної боротьби в Україні та виховання українських патріотів.

Адреса музею: Чернігівська обл., Борзнянський р-н, Печівська сільська рада,
с. Пам’ятне, вул. Героїв Крут, 38
Замовлення екскурсій за телефоном: +38(068)388-83-72

Опинившись на Чернігівщині не полінуйтеся приїхати

Основна сюжетна лінія твору – реальна подія – похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців, історичний факт якої, описаний у Лаврентіївському та Іпатіївському літописах. З моменту виходу в світ „Слово” користується неабияким інтересом у дослідників та пересічних читачів, надихає художників та поетів. Відкритий широкому загалу більше 200 років тому і досі зберігає в собі багато таємниць і загадок.

Здійснити незабутню подорож по його сторінках, заглянути в давно минулу історію міста вам допоможуть наукові співробітники музею-заповідника „Слово о полку Ігоревім”.

Музей створено в 1990 р., як перший державний заклад в Україні,
що вивчає „Слово о полку Ігоревім”

В експозиції представлені дореволюційні та сучасні видання літературної пам’ятки, переклади її на іноземні мови; археологічні знахідки доби Київської Русі; графічні та художні твори, скульптури, тощо ( вул. Пушкіна,1). Окрема тема – краєзнавчий відділ. Він знайомить з історією міста, етнографією, флорою та фауною Сіверського краю. ( вул. Соборна,3).

Музей „Слово о полку Ігоревім” входить в состав однойменного заповідника основу комплексу пам’яток якого складає Спасо-Преображенський чоловічий монастир заснований в ХІ ст. З архітектурних споруд того часу зберігся фундамент мурованого Спаського собору та залишки Княжого терему ( кін. ХІІ –поч. ХІІІ ст.). За свою довгу історію монастир кілька разів змінював свій архітектурний вигляд, а остаточного набув протягом ХVІ-ХІХ ст.ст.

Спасо-Преображенський собор ХVІІІст.

Окрім комплексу Спасо-Преображенського монастиря музею-заповіднику передані такі архітектурні пам’яткі міста: Успенський собор (1671р. – діючий), Миколаївська церква (1760р. –діюча), Тріумфальна арка (ХVІІІст.), Торгові ряди та склади ( кін. ХVІІІ ст.).

Розвиток туризму в Україні сприяє збільшенню потоку відвідувачів до міста, і, звичайно, до заповідника. Свою діяльність науковий колектив спрямовує на вивчення та пропаганду „Слова”, комплектацію музейних колекцій, забезпеченню умов для їх використання в експозиційній та науковій роботі. З цією метою проводиться науково-дослідницька, експозиційна, культурно-просвітницька та фондова роботи. (до речі фонди музею налічують більше 40 тис. одиниць зберігання). Музей бере участь у наукових конференціях, читаннях, виступах та публікаціях у засобах масової інформації.

Надбрамна вежа-дзвіниця ХVI-XIX ст

Наша адреса :

16000 Чернігівська обл. м. Н-Сіверський, вул. Пушкіна,1

тел.(04658) 2-11-49, 2-15-40, т/факс 2-17-10

E-mail slovo@cg.ukrtel.net

сайт Музею-заповідника „Слово о полку Ігоревім” 

Уперше давньоруське місто Любеч згадується в «Повісті временних літ» 882 року. Ще одна давня згадка сягає 907 року – у договорі князя Олега з Візантією поруч з такими найвідомішими на той час давньоруськими містами як Київ, Чернігів, Переяслав, Полоцьк. Вже в ті часи місто на Дніпрі було важливим опорним пунктом на шляху «із варяг у греки».

У Любечі, як вважають історики, провів останні роки свого життя древлянський князь Мал (Мал Любечанин), тут народилися його діти – Малуша, яка стала дружиною великого князя київського Святослава і матір’ю Володимира Святого та оспіваний у билинах Добриня Микитич.
З Любечем пов’язані доленосні події давньоруської історії. У 1016 році тут відбулася битва, в якій князь Ярослав Мудрий розгромив військо Святополка Окаянного. У 1097 році в Любецькому замку відбувся І з’їзд давньоруських князів.

Любеч відомий, як місто в якому народився основоположник чернецтва на Русі – святий Антоній (983-1073). З його іменем у Любечі пов’язані дві печери. Одна з них – «ближня» – знаходиться неподалік від кам’яниці гетьмана П.Полуботка. Поряд з печерою місцеві жителі облаштували колодязь зі «святою» водою. На цьому місті колись була криниця, що належала родині Милорадовичів. За переказами місцевих жителів, саме з цієї криниці брали воду монахи Антонієвського монастиря. За кілька сотень метрів розташована друга – «дальня» Антонієва печера.
Значною була роль Любеча і в козацьку добу.
Нині про славну історію селища нагадують на Замковій горі пам’ятні знаки на честь 1100-річчя літописного Любеча , пам’ятник на честь Першого Любецького з’їзду князів та пам’ятний знак князям Олегу та Ігорю у парку.
Приваблюють туристів і мальовничі любецькі околиці над Дніпром, які є чудовим місцем для відпочинку. Тож запрошуємо у подорож Чернігівщиною – вона гостинно зустріне Вас й подарує незабутні враження.

Археологічний комплекс «Давньоруське місто Любеч», що включає:

- залишки валу середньовічної фортеці;
- городище «Замок»;
- городище «Лисиця»;
- поселення (посад-1, посад-2);
- Монастирище (місце знаходження Антоніївського монастиря).
Пам’ятки архітектури:
- ближня і дальня печери Преподобного Антонія;
- Спасо-Преображенський собор (1811-1817 р.р);
- Кам’яниця Полуботка (кінець 17-початок 18 ст.).

Музейний комплекс працює з 8.00 до 17.00 години.

Адреса:
15041
Ріпкинський район,
смт Любеч, вул.Радянська,26
Тел. +38(04641) 4-31-96, 4-31-51, 4-32-73, 4-39-68.

23 січня 1960 року музей О.П.Довженка гостинно розчинив свої двері перед першими відвідувачами.

А підготовка до створення музею в Сосниці розпочалася значно раніше.
Ще за життя Олександра Петровича директор Сосницької середньої школи Іван Лаврінович Сорока на хатині, де народився Сашко, прибив невелику пам’ятну дошку. Відтоді хата оберігалась законом і совістю.
Після смерті митця при Спілці письменників України було створено комісію з літературної спадщини Довженка, головою якої був Юрій Смолич, секретарем – Олександр Підсуха.

Підготовка до створення музею велася протягом 1957 – 1959 років. 29 грудня 1958 року було виділено кошти на відкриття філіалу музею О.П.Довженка при Сосницькому краєзнавчому музеї. У 1969 році він став філіалом Чернігівського історичного музею, а з 1992 року є самостійним музеєм обласного підпорядкування.

Спочатку музей містився у невеличкій селянській хатині під солом’яною стріхою.

У 1964 році до 70-ї річниці від дня народження митця на садибі музею було збудовано нове приміщення і створено літературну частину експозиції.

У серпні 1965 року на подвір’ї встановлено гранітне погруддя О.Довженка (скульптор Леонід Козуб).

У 1974 році до до 80-річного ювілею Довженка завершилось будівництво кінозалу, кіноапаратної кімнати, фондового приміщення. Оновлено літературну частину експозиції, реставровано садибу-музей. Усе, починаючи з двору, батьківської хати, тину, криниці відновлено в такому вигляді, як описано в біографічній повісті „Зачарована Десна”. Біля хати встановлено паркову композицію „Юний Сашко” (скульптор Анатолій Фуженко, архітектор Анатолій Ігнащенко).

До 90-літнього ювілею митця (1984р.) працівники музею та художники Чернігівського художньо-оформлюваного комбінату М.В.Гайдук, Я.Х.Жадан, М.О.Коленко, В.В.Щур, Я.О.Янкова створили нову літературну експозицію музею. Було добудоване фондове приміщення, робоча кімната для наукових співробітників.

До 100-ї річниці від дня народження О.П.Довженка працівниками музею та групою художників із Чернігова під керівництвом Ю.О.Шульги та В.Д.Зінченка створена нова літературна експозиція, незвичайна за змістом і формою.

До 110-річного ювілею митця перекрито соломою стріхи меморіальної хати та клуні, збудовано садову альтанку.

 Саморобна колисочка для маленького Сашка

У музеї О.Довженка побували тисячі людей з різних куточків світу. На уклін до колиски Сашка приїздять прості люди і люди імениті, щоб скласти шану великому синові українського народу. У книзі вражень та побажань зворушливі рядки, залишені М.Рильським, І Козловським, О.Гончаром, Ю.Смоличем, В.Земляком, Н.Ужвій, Й.Кобзоном, М.Маловським, С.Плачиндою, О.Підсухою, С.Реп’яхом, М.Адаменком та іншими.

І . Меморіальна садиба, що включає в себе батьківську хату під солом’яною стріхою, клуню, погребню, колодязь із журавлем, ворота з дашком-вістрячком та отворами, в яких селилися голуби. За ворота вийшов 16-річний босоногий юнак – Сашко Довженко – та так і застиг, вдивляючись у далечінь, вишукуючи серед тисячі життєвих доріг оту єдину, свою, що поведе у далекі світи і виведе на вершину слави всесвітньовідомого митця. Відлитий у бронзі, він першим зустрічає дорогих гостей, запрошуючи ступити на любе його серцю подвір’я і поринути у світ його безтурботного дитинства.

Садиба огороджена плотом „дівоча коса”. На її території знаходиться сад, який щоосені, як і за життя родини Довженків, пригощає червонобокими яблуками та солодкими грушами.

У меморіальній хаті зібрані ужиткові речі, різні знаряддя праці, старовинний одяг, посуд… Хатина щедро прикрашена вишиваними рушниками , що , чаруючи своєю неповторною красою, надають їй ошатного вигляду.

Приваблюють погляд особисті речі родини Довженків: старенька дерев’яна колиска, що колисала долю майбутнього генія; коряк та цукорниця, черпак з держаком у формі рибки, зроблені руками діда Семена; годинник, велике дзеркало в дерев’яній рамі, родинні ікони, старі фотографії – все це допомагає зримо уявити картини минулого , все те, що жило у серці Олександра Петровича і вилилося у немеркнучі рядки „Зачарованої Десни”.

ІІ. Приміщення літературної експозиції знайомить нас з подальшим життєвим і творчим шляхом Довженка-митця.

Кожний період життя Олександра Петровича Довженка показаний на тлі епохи, його створюють численні фотографії, відповідні речі. В експозиції вистраждані слова-роздуми митця над особистим життям, над життям рідної України, яку він так любив і страждав, відірваний від неї назавжди.

Спочатку відвідувач потрапляє у світ дитинства Сашка-школяра, знайомиться з Сосницею кінця ХІХ – початку ХХ ст. По-домашньому виглядає куточок із хатніми оберегами, давніми фото. Тут книги, сторінок яких торкалася рука малого Довженка-учня, запис із метричної книги про його народження, відомості про батькове господарство.

Далі дорога веде нас через Глухів, Житомир, Київ, Варшаву та Берлін до Харкова, тодішньої столиці України, де Довженко поринув у світ молодого мистецтва, працюючи художником-карикатуристом у газеті „Вісті ВУЦВК”. І саме там визріла у нього думка перенести статичні картини і образи художнього полотна на біле полотно кіноекрану, надати їм руху, динаміки, наситити емоціями.

Приїзд на Одеську кінофабрику знаменує початок нового життя Олександра Довженка. Там народжується геніальний майстер екрану , якому судилося стати найяскравішою постаттю в українському кіно ХХ ст.

І ось нарешті Москва , де кінорежисер жив і працював до останніх своїх днів, де і був похований на Новодівичому цвинтарі.

Відвідувачі мають змогу заглянути в творчу лабораторію письменника – його робочий кабінет. Свого часу були привезені з Москви, з квартири Олександра Довженка, меблі, виготовлені за ескізом оператора Данила Демуцького, особисті речі, які понад 30 років після смерті чоловіка зберігала Юлія Солнцева.

Цікаво подана творчість кінорежисера періоду Великої Вітчизняної війни. Для цього відведено окремий зал, оформлений у чорному кольорі, а схвильовані слова Довженка: „Народе мій український чесний, тихий і роботящий. Що в житті не зазіхав на чуже, потерпає і гине, спантеличений, обездолений в арійській катівні. Болить у мене серце день і ніч”, – передають весь трагізм тих страшних років фашистської навали.

Не тільки письменник „горів у тім вогні і загибав усіма смертями”, а і його односельці. Не можна без хвилювання дивитися на пожовклі від часу фотографії фронтовиків-сосничан. Ці фотографії – місток у ті далекі тривожні та незабутні роки.

Завітавши до музею, кожен має змогу поринути у світ дитинства Сашка Довженка, відчути атмосферу життя селянської родини кінця ХІХ – початку ХХ ст., разом з Олександром Петровичем пройтись його дитячими стежками і подальшими життєвими дорогами, що вивели його на вершину слави і повели далі – у безсмертя.

Щороку до дня народження Олександра Довженка в музеї влаштовується літературно-мистецьке свято. В цей день у Сосниці проходить Всеукраїнський молодіжний кінофестиваль „На хвилях зачарованої Десни” (голова оргкомітету фестивалю – корінний сосничанин – Юрій Пилипець).

У музеї також щороку відзначається день пам’яті миця, день заснування музею, влаштовуються кіновечори, приурочені роковинам виходу на екрани фільмів О.П.Довженка.

Разом з Олександром Петровичем тут пам’ятають і шанують його сучасників – друзів-митців, чиї дороги перетиналися з життєвим шляхом видатного майстра кіно. До їхніх ювілейних дат проводяться тематичні вечори, влаштовуються виставки.

У кінозалі музею можна переглянути фільми Олександра Довженка та документальні фільми про нього.

Музей працює з 8. 00 до 17.00.
Вихідний день – вівторок.

Адреса музею:
16100 Чернігівська обл.., смт. Сосниця
2-й пров. Довженка № 2.

Тел.: +38 04655 2-15-90, факс: 04655 2-01-47

Email: museum-dovzhenko@ukr.net
Skype: museum.dovzhenko
ICQ. : 484-272-614

З 1890 року належав князю Волконському. В 1899 році він був капітально відремонтований, про що свідчать дата на металевій прикрасі при вході у будинок. Останнім кому належав будинок – це був лікар П.В.Ольденборгер.
1 липня 1920 року рішенням повітового комітету в ньому відкрили музей. Засновником музею став Ю.С.Виноградський – юрист за професією, а за покликанням – історик. Спочатку – це був історико-археологічний музей, а з 1947 року став краєзнавчим.

Музей має 2 відділи, які розміщені в 6 залах. Відділ природи побудований на матеріалах, що характеризують особливості будови краю, рельєфу, грунту, рослинного та тваринного світу Сосниччини.

Відділ історії розміщений в 3 залах. Зал археології – представлений експонатами з часів палеоліту і закінчуючи 13 ст. Зал етнографії побудований на колекційних показах експонатів різних верств населення. Третій зал – сучасності від Лютневої революції до 20 ст. Крім того у музеї є виставковий зал.
Дні відкритих дверей: 18 травня, 1 липня.

Варто побачити:  археологічну колекцію, вишивка та ткацтво, побутові речі різних верств населення.

Адреса музею:
16100, Чернігівська обл., смт Сосниця
вул. Виноградського, 35

тел. +380(4655)2-25-34
Час роботи: з 8-00 год до 17-00 год
у суботу з 8-00 до 16-00 год
вихідні дні: середа, неділя

День відкритих дверей: 18 травня.

Будинок побудований в 1902 році поміщиком Силачем, відразу куплений батьком художника Ферапонтом Петровичем Саєнком.

Тут Олександр Саєнко прожив більшість свого життя. В дитинстві, після перенесеної тяжкої хвороби, він назавжди втратив мову і слух. Але з дитячих років він зрозумів, що до людей можна промовляти не тільки словами, але й за допомогою мистецтва,  талант творити яке, подарувала йому доля.

У експозиціях музею знаходяться витвори мистецтва, документи, книги, предмети побуту, особисті речі, родинні фотографії – красномовні свідки минулих подій.

Фонди музею налічують близько  1 тисячі експонатів. В експозиції розміщені побутові речі родини Саєнків, одяг художника.

Музей прикрашає значна кількість меблів, якими користувалася сім’я Саєнків. Збереглася частина меблів, які придбані родиною митця у Ганни Барвінок, коли вона полишала хутір Мотронівку і переїздила на проживання в с.Кинашівку до пана Кочубея.

У музеї збереглися унікальні кахлі із колекції Олександра Саєнка.

Художник працював у техніці вибійки, килимарства, інкрустації соломою, живопису, графіки. Найбільш відомими є твори митця з використанням  соломки. Це «Козак Мамай», «Зустріч Семена Палія після Полтавської битви», «Невільники», «Тарас Шевченко» та інші.

У музеї, крім творів О.Саєнка, відвідувачі мають змогу побачити декоративне панно «Тече вода з під явора», «Символи українського життя», «Древо життя» – Ніни Саєнко, «Козак Мамай», Вічність», «Писанковий мотив» – Лесі Майданець-Саєнко. Дочка і онука митця продовжують яскраве самобутнє мистецтво Олександра Саєнка, збагачуючи творчий спадок мистецької родини Саєнків. У кімнаті «вітальня» знаходиться одна з найдорожчих реліквій Саєнкового дому і його колекції – це диван із різьбленими ніжками у вигляді «рибок», на якому любив сидіти Т.Г.Шевченко, коли гостював у родині Білозерських на хуторі Мотронівка. В одній із музейних кімнат знаходяться меморіальні речі художника та бібліотека, якою користувалася родина Саєнків.

Олександр Саєнко (1899-1985) належить до блискучої плеяди українських митців ХХст. За рішенням Генеральної конференції ЮНЕСКО 100-річчя від дня народження народного художника України внесено до пам’ятних дат ЮНЕСКО.

За роки своєї творчої діяльності митець створив сотні неперевершених творів в тому числі і в техніці інкрустації соломкою, які сьогодні гідно зберігаються в музеї.

Адреса музею:

м.Борзна, Чернігівська обл.
вул.Партизанська, 58
+38(04653) 2- 14 – 01 (при замовленні екскурсій у вихідні дні музей працює)

Музей працює: Понеділок – п’ятниця з 08.00 до 17.00

Перерва з 12.00 до 13.00
Вихідний: субота – неділя.

День відкритих дверей – 18 травня.

 

 

 

 

Щорічно в день народження письменника (17 вересня) відбувається урочисте вручення премій імені Михайла Коцюбинського провідним українським літераторам, передусім уродженцям нашого Сіверського краю. Гостинно відчиняє двері виставкова зала музею, де експонуються роботи як професійних, так і самодіяльних майстрів пензля, вишивки та писанкарства.
Експозиція і фонди музею постійно поповнюються рідкісними документами, фото, книгами, малюнками та іншими матеріалами, подарованими вітчизняними та зарубіжними науковими закладами та приватними колекціонерами. Відвідувачі музею мають можливість переглянути фільми за творами Михайла Коцюбинського. Наші наукові працівники наполегливо працюють над реекспозицією, виступають із популярними лекціями, роблять усе можливе, щоб зберегти все те, що оточувало письменника за життя.
У музейних фондах також зберігаються тисячі листів видатних сучасників до Коцюбинського, твори українських та зарубіжних письменників, що пов’язані з Чернігівщиною. Протягом 2002-2007 рр. науковим колективом музею видано «Листи сучасників до Михайла Коцюбинського», що збергіаються у фондах нашого музею, «Листи письменника до дружини Віри», а також спогади про Юлія Романовича Коцюбинського – багаторічного директора музею М.Коцюбинського – «Завжди з нами».
Дестяки тисяч відвідувачів з України і з-за кордону приїздять до Чернігова, щоб віддати шану великому українському письменнику, який похований на Болдиній горі разом із дружиною Вірою Устимівною.

14000, м.Чернігів, вул. Коцюбинського, 3
e-mail:kotsubinsky_museum@ukr.net

www.kotsubinsky.org
тел. (04622) 4-04-59, 4-10-03.
Музей працює – 9-17:30( сб, нд – 10-17:30)
без вихідних.

 Дорога до музею проста, зрозуміла і зручна. Подорож до музею, який розташований на відстані 200 км від Києва, для пересічного туриста може здатися тривалою і водночас , надзвичайною – з огляду на екскурс у минуле України й усвідомлення місця в українській історії постатей видатних українців , культурних подвижників П. Куліша та Г. Барвінок.

Мотронівка, Ганнина Пустинь, Кулішівка – три назви хутора, пов’язаного з ім’ям Пантелеймона Куліша (1819-1897) українського письменника , поета , фольклориста , етнографа , критика , перекладача Біблії на українську мову , автора історичного роману «Чорна Рада».

Соратником і товаришем П.Куліша була його дружина Олександра Михайлівна Білозерська, псевдонім – Ганна Барвінок (1828-1911). Її оповідання залишили вагомий слід у розвиток української культури.

Олександра Білозерська та її майбутній чоловік П. Куліш познайомилися в маєтку Білозерських – Мотронівці , куди П. Куліш приїхав на гостини до друга Василя Білозерського , рідного брата Олександри в 1843 році.

Згодом молоді люди освідчились в коханні, заручились, одружились. Боярином на їхньому весіллі був Тарас Шевченко.

Сам господар оселився в Мотронівці через 30 років після весілля. Тут Куліш жив повноцінним життям тут він знайшов землю , про яку мріяв , про яку написав багато творів.

Берегинею Мотронівки була Олександра Михайлівна. На хуторі у письменника дозрів задум роману « Чорна Рада» він перекладає Шекспіра, Гете, Байрона, готує до друку збірку поезій «Дзвін», завершує працю «Отпадение Малоросии от Польши», дбає про видання прогресивної преси.

Хутір «Мотронівку заснував батько Г.Барвінок, Михайло Білозерський, це була батьківщина цього дружини – Мотрони Василівни (хутір названий на її честь). Чимале місце займали сад , господарський двір , пасіка.

Будинок Білозерських , де зараз розміщений музей , дихає життям , у хаті , реконструйованій за історичними документами відтворений інтер’єр оселі Білозерських.

Привертає увагу кімната – вітальня із простим , покритим скатертиною столом, за яким частували гостей. У пам’яті Т. Шевченка, який любив посидіти за ним, стіл назвали «Шевченківським».

Сестри Білозерські були вмілими вишивальницями, тому в музеї представлена експозиція рушників. «Рушник, що вміє розмовляти».

Від будинку лужком збігає стежка до копанки Куліша, на березі якої стоїть альтанка, а неподалік клуня, будинок Кулішів біля якого увіковінчені у бронзі стоїть Олександра Білозерська та сидить на дерев’яному жолобі П.Куліш.

Уся територія заповідника (9,2га) розбита доріжками, квітниками, газонами, алеями по якими в далекі Кулішівські часи ходили – Т.Шевченко, В.Забіла, І.Франко, І.Пулюй, Марко Вовчок, Опанас Маркевич, М. Костомаров.

Особливе місце – поховання Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок та Василя Білозерського.

Поряд розташована капличка святого Пантелеймона споруджена в 2001 році та високий хрест, поставлений Г. Барвінок на честь свого чоловіка П.Куліша в 1897 році, відтворений за спогадами старожилів, та за історичними документами з архівів історичного музею Тарновського.

Варто побачити: Алею кохання, кролевецький рушник 1894 року, альтанку Шевченка, Кулішового клену, якому 137 років, чарівну природу та Мотронівську тишу.

Обласний історико – меморіальний музей –заповідник «П.Куліша «Ганнина Пустинь»

Адреса:
16441, с.Оленівка Борзнянський р-н
Чернігівська обл.

Телефон:  380(4653) 2-66-46

Час роботи  з 8.00 до 17.00 (літній час)

з 9.00 до 18.00 (зимній час)
вихідні –неділя , понеділок

Чернігівський обласний художній музей ім. Григорія Галагана, 

Розташований на території древнього княжого міста у пам’ятці архітектури 19 століття, він навіть зовні відповідає уявленню про музей як про місце, що несе на собі відбиток часу, відблиск історії та культури нашого народу. Вас надихнуть шедеври західноєвропейського та українського мистецтва, унікальна колекція козацько-старшинського роду Ґалаґанів з музейного зібрання, що налічує понад 9 тисяч творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва від 16 століття і до сьогодення, включаючи іконописну спадщину часів українського бароко, народні картини «Козак-Мамай», полотна голландських, фламандських, французьких, італійських митців.

Чільне місце в музейній колекції посідають твори іконопису, здебільшого українського, серед яких канонічний «Архистратиг Михаїл», колекція Богородичних ікон, самобутня народна ікона зі своєрідним трактуванням того чи іншого образу святого – покровителя, двобічна «Покрова Богородиці. Розп’яття».

Цікавою є колекція західноєвропейського живопису, зокрема творів італійських художників 17-18 століть. Голландський та фламандський живопис знайомить з творами батального та побутового жанру, різноманітними натюрмортами, полотнами на міфологічні та євангельські сюжети. Окрасою збірки, безумовно, є живописне полотно «Концерт» відомого голландського художника Х. Тербрюггена, датоване 1626 роком.

Мистецтво Франції 18-19 століть представлене іменами таких знаних майстрів як Г. Робер, Ж. Мейссоньє, Ж. Трезер, Е. Фальконе, Ф. Помпон.

Найбільшу частку музейної колекції складають твори українських корифеїв ХХ століття – М. Жука, М. Самокиша, С. Шишка, М. Глущенка, М. Дерегуса, Т. Яблонської, А. Коцки та багатьох інших.

Значну частину фондового зібрання складають твори декоративно-ужиткового мистецтва України, створені протягом майже двох століть. Аплікація, вишивка та розпис, вироби зі скла та порцеляни, кераміки та дерева представлені відомими іменами родини Саєнків, М. Тимченко, М. Примаченко, І. Апполонова, Г. Денисенка, А. Штепи та багатьох інших знаних майстрів.

Самобутньою є і колекція народної іграшки, що налічує понад 350 експонатів з дерева, глини, соломи та тіста, і є яскравим проявом національної культури.

 Бажаєте поринути у світ мистецтва? Художній музей Галагана пропонує вам таку нагоду.

Адреса музею: м. Чернігів, вул. Музейна, 6

Телефони для довідок: (0462) 67-67-15

e-mail: artmuseum.ch@gmail.com

Експозиції відкрито з 10.00 до 18.00 (крім середи)

Інформація:

www.halahan-art.com

https://www.facebook.com/halahan.art/

Ціни:

Вхідний квиток – 20/15/10 гривень (дорослі/студенти/школярі)

Вхідний квиток до Ґалаґанівської зали – 15/10/5 гривень (дорослі/студенти/школярі)

Екскурсія – 50-100 грн /група

Концерти, майстер-класи, інші заходи – за домовленістю

В 2005 році музей брав участь у І Всеукраїнському музейному фестивалі “Музей третього тисячоліття”, де виборов дві перші премії – у конкурсі на кращу міні-експозицію (“Картина І.Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану” мовою колекції В.Тарновського”) та за кращий каталог музейної колекції (“Вишивка козацької старшини 17-18 століть”).

Щороку створюється 25–30 виставок. Традиційними стали виставки у Київському палаці спорту з нагоди щорічних зборів товариства “Чернігівське земляцтво”, виставки у Батурині під час проведення обласного Козацького свята, виставки до Міжнародного дня пам’яток “Нові археологічні дослідження на Чернігівщині”, виставки в рамках проведення фестивалю “Коровель” у таборі Шестовицької археологічної експедиції тощо. Здійснюється обмін виставками і окремими музейними предметами з іншими музеями України. Експозиції і виставки щороку оглядає 200,0 тисяч відвідувачів, для яких проводиться понад 3000 екскурсій. Зважаючи на ситуацію на ринку туристичних послуг, яка склалася на початку 1990-х років, музей почав проводити екскурсії для невеликих груп відвідувачів, сімейні та індивідуальні екскурсії, встановивши гнучку систему цін, а також частково перебрав на себе функції міського екскурсійного бюро, що практично припинило свою роботу, його співробітники постійно залучаються до проведення екскурсій не лише по музею, а й по історичних місцях Чернігова і області для офіційних делегацій і гостей.

Чернігівський історичний музей ім. В.В.Тарновського має дві самостійні експозиції.
Історичний музей. Розміщується у пам’ятці архітектури початку ХІХ ст. – будинку губернатора, збудованому у стилі класицизму за “зразковим ” проектом російського архітектора А.Д.Захарова.
Експозиція, створена за хронологічним принципом, розповідає про історію Чернігівщини від часів палеоліту до 1992 року, її видатних синів і доньок. Її складовими частинами є постійні виставки “Родинні маєтки – осередки культури і благодійництва”, “Уродженці Чернігівщини – видатні діячі науки і культури ХХ ст.”, “Чернігів на зрізі століть”. Тимчасові виставки, побудовані як за тематичним, так і за систематичним принципом, експонуються у виставковому залі або в експозиційних залах музею.

Військово-історичний музей. Розміщується у пристосованому, збудованому в 1985 р., приміщенні. Експозиція має два окремих розділи – “Військова історія Чернігівщини ” та “Бойовий шлях колишньої 1-ї гвардійської армії”, виставки – “Чернігівці на фронтах Великої Вітчизняної війни”, “Визволення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників”. Виставковий зал використовується для створення виставок не лише на воєнну тематику, але й на інші теми, в тому числі – художніх. Музей насичений технічними засобами, має кіно-лекційний зал.

До середини 2006 р. на правах відділу працював музей народного декоративного мистецтва Чернігівщини, що розташовувався в Катерининській церкві. Після прийняття рішення про передачу споруди релігійній громаді експозиція відділу демонтована.

Музейне зібрання нараховує понад 160 тисяч одиниць збереження і має не регіональне, а загальноукраїнське значення.

Найдавніший період історії Чернігівської землі, починаючи з доби пізнього палеоліту, висвітлюють пам’ятки археології.

На особливу увагу серед них заслуговують зібрання хрестів-енколпіонів, давньоруські ювелірні вироби і прикраси, що надійшли у складі 8 скарбів та як індивідуальні знахідки, скарб гривень чернігівського типу, зброя Х – ХІІІ ст.,
у тому числі 6 мечів і 3 скрамасакси, дерев’яний колодязь Х ст., вислі печатки, пряслиця та амфори з графіті, знахідки Міжнародної Шестовицької археологічної експедиції. Історія формування археологічної колекції музею стала темою кандидатської дисертації.

Добре знана серед фахівців унікальна колекція речових і документальних пам’яток ХVІІ – ХVІІІ ст. – доби Гетьманщини, основу якої становить зібрання В.В.Тарновського. Вона містить козацькі клейноди, холодну і вогнепальну зброю, гармати, військове спорядження, посуд, одяг, в тому числі слуцькі пояси, вишиті окрайки, гапти, хатнє і церковне начиння, ювелірні вироби, серед яких 15 робіт видатного українського золотаря І.Равича, портрет Б.Хмельницького і авторську модель його пам’ятника скульптора М.Микешина, речі, пов’язані з іменами Я.Остряниці, І.Мазепи, С.Палія, П.Полуботка, В.Кочубея, Л.Барановича, В.Дуніна-Борковського, Я.Лизогуба, М.Ханенка, І.Максимовича, Д.Ростовського, І.Скоропадського, К.Розумовського тощо.
Документальні пам’ятки цієї доби репрезентовані 156 гетьманськими універсалами в оригіналах і копіях ХVІІІ ст., родинними архівами Забіл, Лашкевичів, Милорадовичів, Полетик, Тарновських, Шихуцьких, архівами судових установ, ратуш, монастирів, списками козацьких літописів, рукописними книгами, стародруками, серед яких – два примірники Острозької Біблії, перше чернігівське видання – “Перло многоценноє” К.Ставровецького Транквіліона (1646 р.), 53 Євангелія у коштовних оправах.

ХІХ і ХХ століття представлені, крім майнових документів, приватної переписки представників вже згаданих дворянських родів, фондами видатних громадських і культурних діячів України П.Куліша і Ганни Барвінок, О.Марковича, І.Шрага, В.Горленка, Л.Глібова, О.Коваленка, І.Нечуя-Левицького, фотографіями і поштівками, листівками, у тому числі гектографічними відбитками, різних політичних партій. Безцінними реліквіями є два автографи Т.Шевченка, три листи М.Гоголя та мініатюрний портрет видатного письменника, написаний на зрізі кістки мамонта вірогідно О.Івановим, срібний вінок, покладений на могилу Куліша від І.Пулюя, переклад Біблії українською мовою, зроблений уродженцем Чернігівщини П.Морачевським, малюнки С. де Бальмена до творів П.Куліша, вулик П.Прокоповича, меблі з маєтків Галаганів, О.Рахманової (доньки декабриста С.Волконського), вишивки бісером тощо.

Про участь чернігівців у найважливіших подіях ХХ ст., розвиток економіки і культури, громадське життя краю розповідають документи, фотографії, нагороди, зразки продукції, побутові речі, зброя, мистецькі твори, меморіальні речі. З-поміж них можна виділити малюнки, фото, листи з Соловків представників “доби розстріляного відродження”; партизанські речі, листівки, стіннівки 1941-1945 рр.; комплекси речових і документальних пам’яток учасників оборони і визволення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників, видатних вчених і діячів культури – лауреатів Державних премій СРСР і України, льотчиків-космонавтів – вихованців Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, ліквідаторів аварії на ЧАЕС і воїнів-інтернаціоналістів; матеріали, що висвітлюють діяльність політичних партій і національно-культурних товариств. В музеї зберігається орден Леніна, яким була в 1967 р. нагороджена Чернігівська область, і перший національний прапор, встановлений Чернігівською організацією Народного Руху України на своєму приміщенні в 1990 р.
Широко представлені в експозиціях і на виставках пам’ятки етнографії і нумізматики, вироби з фарфору і фаянсу. Багата сфрагістична колекція, в якій, зокрема, маємо 135 відбитків 15 модифікацій гетьманських печаток 1603 – 1765 рр., лягла в основу кандидатської дисертації “Козацькі печатки Гетьманщини другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст. за архівними матеріалами Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського”.
За час існування музейна колекція зазнала значних втрат. Перший відчутний удар був завданий у 1933 р., коли за наказом Народного комісаріату освіти унікальна Шевченкіана (понад 1000 од), зібрана В.В.Тарновським, всупереч заповіту мецената була вивезена з Чернігова. Сьогодні переважна її частина зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка та в Інституті літератури НАН України.

Протягом 1935–1941 рр. новоствореному Чернігівському літературно-меморіальному музею М.Коцюбинського було передано майже 3000 експонатів. Передачі відбувалися і в повоєнний час. Причому стосувались вони не лише матеріалів, пов’язаних з Коцюбинським, але й архівів Куліша, Шрага, Глібова, Рашевського, Мордовця, інш.

Загалом, внаслідок передач пам’яток іншим музеям фонди Чернігівського історичного музею зменшились майже на 20 тисяч одиниць збереження. Це – зброя, військове спорядження, побутові речі козацької доби, у тому числі – шабля і булава Б.Хмельницького, чарка П.Полуботка; годинник Г.Сковороди; архів М.Ге; автографи Лесі Українки, Олени Пчілки, М.Рильського; твори П.Антокольського, В.Штернберга, Л.Жемчужнікова.

В 1953 р. з ідеологічних міркувань були вилучені і передані до Державного архіву Чернігівської області матеріали так званих буржуазних націоналістів С.Петлюри та М.Грушевського, листівки Центральної Ради, Директорії, гетьманського уряду, документи і нумізматичні пам’ятки періоду німецько-фашистської окупації. На початку 1990-х рр. частину з них повернули музеєві.
В 1983 р. майже 4 тисячі музейних предметів – скульптура, живопис, графіка, іконопис – відокремлені при створенні Чернігівського художнього музею.
Дуже постраждало музейне зібрання у роки Другої світової війни. Евакуювати вдалося лише половину експонатів і десяту частину бібліотечних фондів. Все, що залишилось в Чернігові, загинуло внаслідок бомбардувань і пожеж, було пограбоване і вивезене, лише поодинокі пам’ятки у 1940-х – 1950-х рр. були повернуті музею чернігівцями. В акті “Про розміри збитків, завданих німецько-фашистськими загарбниками Чернігівському історичному музеєві”, складеному 25 травня 1944 р., зафіксовано 28250 експонатів і 36560 книг. Серед них – 12 тисяч пам’яток археології, 300 од. меблів, 5 тисяч фотографій, 2500 ікон, 3000 виробів з фарфору, унікальна фреска ХІ ст. св.Текля; 2700 книжок бібліотеки Тарновського, 1700 – Милорадовича, 1600 – Лизогуба, 800 – Куліша, 10560 – Чернігівської духовної семінарії. В роки війни загинула вся облікова документація.
Бібліотека музею нараховує понад 20 тисяч томів ХVІІІ – ХХІ ст. Крім наукової, науково-популярної, довідкової літератури, творів красного письменства, в ній широко представлені здобутки чернігівських істориків і краєзнавців, наприклад: “Черниговского наместничества топографическое описание” О.Шафонського, “Историко-статистическое описание Черниговской епархии” Філарета (Гумилевського), “Родословная книга Черниговского дворянства” Г.Милорадовича, “Малороссийский родословник” В.Модзалевського, а також “Труды Черниговской губернской ученой архивной комиссии”, видання земського статистичного комітету, календарі, “Земский сборник Черниговской губернии”, прижиттєві видання О.Пушкіна, М.Гоголя, “Основа”, “Киевская старина” тощо.
При музеї працює гурток “Юний археолог”.
Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського є співзасновником Всеукраїнської асоціації музеїв та Українського комітету ІСОМ.

Адреса музею:
14000, Чернігів, вул. Музейна, 4
тел/факс +38(0462)67-66-50, +38(0462)69-99-30, +38(0462)60-86-78, +38(0462)60-86-64
E-mail:muzeumtarn@cg.ukrtel.net
Режим роботи: 9-00 – 17-00, (в літній період – субота, неділя 10-00 – 18-00), вихідний – четвер.

Військово-історичний музей:
Чернігів, вул. Шевченка, 55 а
тел. +38(04622)3-01-87, +38(04622)3-90-40
Режим роботи: 9-00 – 17-00, (в літній період – субота, неділя 10-00 – 18-00),
вихідні – понеділок, вівторок.

Експозиція музею складається з двох розділів “Військова історія Чернігівщини” та “Бойовий шлях 1-ї гв. армії”. За час свого існування значно оновлена, доповнена новими експонатами і темами, такими як “Військове будівництво доби Української революції”, “Бій під Крутами”, “Участь чернігівців у локальних воєнних конфліктах другої половини ХХ ст.”, “Створення армії незалежної України”, “Діяльність Чернігівського прикордонного загону”. Працюють постійні виставки “Слава українського козацтва”, “Чернігівці на фронтах Великої Вітчизняної війни”, “Визволення Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників”. Має виставкову і кіно-лекційну зали.

Увагу відвідувачів привертає, у першу чергу, насиченість експозицій зброєю різних епох, листи з фронту та з німецької неволі, фотоапарат фотокореспондента газети “За нашу победу” В.М. Андронова, понівечений осколком; нагороди Ф.І. Короткова, командира обласного з’єднання партизанських загонів; матеріали двічі Героя Радянського Союзу льотчика авіації далекосяжної дії, який у серпні 1941 року бомбардував Берлін О.Г. Молодчого, О. Власенка, миротворця ООН, який загинув поблизу Сараєва тощо.

Адреса:

вул. Шевченка, 55а, Чернігів, 14013.
Телефон: +38(04622)3-90-40, 3-01-87.

E-mail: muzeumtarn@cg.ukrtel.net

Режим роботи: 9-00 – 17-00, (в літній період – субота, неділя 10-00 – 18-00),
вихідні – понеділок, вівторок

Нині на місці «Партизанського Лісограду», що у Єлінських лісах Щорського району, відтворені партизанські землянки, як пам’ятник мужності та героїзму учасників партизанської боротьби в тилу ворога. Це місце активно відвідують мешканці та гості району і області.
З метою увічнення пам’яті про учасників партизанського руху на Чернігівщині на території Сновського (Щорського) району Чернігівської області рішенням сесії обласної ради від 11 вересня 2009 року створено комунальний заклад «Музейно-меморіальний комплекс партизанської слави «Лісоград» Чернігівської обласної ради. З початку 2011 року обласний музейно-меморіальний комплекс партизанської слави “Лісоград” є філіалом Чернігівського історичного музею ім. Василя Тарновського.

Основними завданнями на шляху реалізації даного проекту є – розвиток соціально-культурної сфери та туристичної інфраструктури області, розробка і впровадження нових туристичних маршрутів, активізація екскурсійної діяльності у регіоні.

Створення комунального закладу «Музейно-меморіальний комплекс партизанської слави «Лісоград» Чернігівської обласної ради сприяє формуванню у громадян поваги до історичного минулого українського народу, патріотичному вихованню молодого покоління.

Адреса музею:
15200, Сновсьикй район, с.Єліне
вул. Федорова, 75

За історичними даними, у 1941-1943 роках Єлінські ліси були місцем базування партизанських загонів та Чернігівського обласного партизанського з’єднання. У партизанських загонах воювало 84 єлінця, 28 мешканців села були партизанськими зв’язковими. Також, на території села Єліне діяло 8 явочних квартир.
В експозиції музею історії партизанського руху на Чернігівщині містяться документи з історії партизанського руху, фотографії, особисті речі партизан, стратегічні карти, зброя та багато іншого. У четвертій кімнаті музею реконструйовано післявоєнну партизанську землянку.
Музей історії партизанського руху на Чернігівщині має у своєму складі 5 експозиційних залів загальною площею 90 кв.метрів.

За 5 кілометрів від села Єліне розташовується Музейно-меморіальний комплекс партизанської слави “Лісоград”.

Адреса музею:
Чернігівська обл, Сновський район,
с. Єліне, вул. О.Ф. Федорова, 75
Телефон для довідок: +38(046254)4-51-32

У 1976 році Постановою колегії Міністерства культури Української РСР музею було присвоєно звання „народний”. З 2009 року після оновлення експозицій та реорганізації –музей перейменовано в Холминський краєзнавчий музей на правах відділу Корюківського історичного музею.
Музей здійснює значну краєзнавчу, дослідницьку, культурно-просвітницьку, освітньо-виховну роботу.
Експозиція музею розміщена в трьох залах і охоплює проміжок часу, починаючи з моменту заснування с.Холми і до сьогодення.

Тематика екскурсій:
- загальний огляд;
- флора та фауна Корюківського краю;
- розділ “Героїчні сторінки історії”:
а) заснування с.Холми;
б) селянські повстання проти поміщицького гніту 1859р.;
в) учасники подій 1917-19 рр.;
г) Велика Вітчизняна війна; діяльність підпільної комсомольської організації “Так починалось життя”.

Корюківський район найзеленіший на Чернігівщині, має найвищий процент лісистості – 39,7. Первозданні ліси підставляють зелені долоні щебетливому птаству, обіцяючи спокій і затишок у їхніх гніздах. Кожна травинка, кожна рослинка струмує духмяним, зцілюючим ароматом. А прохолода річок і озерець готова освіжити кожного гостя. Взагалі на території району налічується 28 об’єктів природно-заповідного фонду; багаторічні заказники загальнодержавного значення; ботанічні та гідрологічні заказники місцевого значення; багаторічні пам’ятки природи; заповідні урочища.

Саме тому два перші зали музею розкривають нам про флору та фауну Корюківщини та Холминщини. Завітавши на екскурсію до музею, Ви опинитися серед представників флори. Соснові, березові, дубові і змішані ліси багаті грибами, лікарськими рослинами, наповнять душу теплом і спокоєм.

Фауну представляє тваринний світ, який є відображенням різних природних комплексів краю. В експозиції можна побачити деяких тварин (чучел). На території району мешкають 180 видів птахів, в музеї можна побачити 19 їх представників (чучел та фото). Також є дві колекції комах – твердокрилі і лускокрилі.

Музей працює:
з 8.00 до 17.00
обід з 13.00 до 14.00
Вихідні: субота, неділя.

Адреса:
Чернігівська обл., Корюківський район,
смт. Холми, проспект Миру,90.

Довідки за телефонами:
Корюківський історичний музей: +38(04657) 2-26-98

У 1985 році музею трудової та бойової слави було присвоєно звання “Народний”.
У 1987 році музей отримав статус державного на правах відділу Чернігівського історичного музею імені В.В.Тарновського.
А в 1992 році рішенням виконкому районної ради народних депутатів було перейменовано на Корюківський історичний музей, підпорядкований відділу культури і туризму Корюківської районної державної адміністрації.
Музей здійснює значну краєзнавчу, пошукову та культурно-просвітницьку роботу

Тематика екскурсій:
- загальний огляд;
- Корюківщина з найдавніших часів до початку ХХ ст.;
- традиційні заняття та побут жителів Корюківщини;
- край у 1917-1940 рр.;
- період Великої Вітчизняної війни;
- сьогодення Корюківського району:
• розповідь про воїнів інтернаціоналістів;
• розповідь про ліквідаторів Чорнобильської трагедії;
• розповідь про становлення і розвиток
виробництва Корюківської фабрики технічних паперів;
• розповідь про видатних та славетних земляків;
• розповідь про майстра музичних інструментів, кобзаря О.С.Корнієвського

Експозиція музею розміщена в п’яти залах і охоплює весь проміжок часу від палеоліту до сучасності. Один із залів – виставковий.
В музеї знаходиться туристично-інформаційний пункт, який надає туристичні інформації, консультації, пропозиції.

Історія Корюківського краю дуже цікава, і насамперед, уславлена великими подвигами, які здійснили корюківчани у боротьбі з фашистськими загарбниками.
Багато уваги приділяється видатним людям, чиє життя було пов’язане з Корюківкою.

Особливе місце займає експозиція про майстра музичних інструментів, “українського Страдіварі”, основоположника Києво-Чернігівської бандури О.С. Корнієвського.

В музеї можна переглянути цікаві та унікальні експонати:
Зуб та фрагмент бивня мамонта (епоха пізнього палеоліту, 40-10 тис. до н.е.)
Комплекс матеріалів про Корюківський цукровий завод /середина ХІХ ст./
Експозиція української хати Корюківщини кінця ХІХ початку ХХ ст.
Фото, архівні матеріали та панорама трагічних березневих днів 1943 року. Фотодокументи про Корюківку різних часів / довоєнний та післявоєнний період/.
Фото архітектурних пам’яток історії та культури.

Музей працює:
з 8:00 до 17:00, обід з 13:00 до 14:00
Вихідні: субота, неділя
День відкритих дверей-18 травня

Адреса:
Чернігівська область, м.Корюківка
вул. Зарічна, 8
Тел.+38(04657)2-26-98

Експозиція єдиного в Україні музею «Поштова станція» розміщена в одному з будинків комплексу будівель Поштової контори – пам’ятки архітектури XVIII ст. вона побудована на основі архівних документів про Ніжинську пошту, які збереглися в Державному історичному архіві м. Києва і Центральному історичному архіві Санкт-Петербургу.

Експозиція музею присвячена історії розвитку Кінної пошти України з періоду Київської Держави – до кінця XIX ст. За архівними джерелами в окремому залі відтворено інтер’єр кімнати станційного наглядача з робочим місцем станційного наглядача і місцями для відпочинку подорожуючих.

В експозиції представлені різноманітні матеріали про життя і творчість видатного українського художника-баталіста, академіка Миколи Семеновича Самокиша, який 25 жовтня 1860 р. народився в будинку Поштової контори м Ніжина.

Художній відділ Ніжинського краєзнавчого музею ім. І. Спаського складається з трьох експозиційних залів, де можна ознайомитися з картинами всесвітньо відомих художників С.Ф.Шишка, М.І. Стратілата, П.С.Орла, Ю.І.Галича, В.Доброліжа, С.М. Рибака (живопис, графіка); матеріалами про життя і діяльність «цариці української сцени» Марії Заньковецької у Ніжині; творчістю ніжинця художника О.Г. Якимченка (1878 р.), випускника Московського художнього Строганівського училища.

Історичний відділ Ніжинського краєзнавчого музею ім. І. Спаського складається з п’яти експозиційних залів в яких розташовані понад 2 тисячі оригінальних експонатів. Найбільший період охоплюють експонати першого залу: від часу поселень людей в міжріччі Десни і Остра у VI-III тис. до 1825 року. Цікава колекція археологічних знахідок, отриманих під час розкопок на території старої частини міста, речей козацької доби (холодна та вогнепальна зброя, гетьманські універсали), експонати, що характеризують Ніжин як місто з великою кількістю храмів, як місто багатонаціональне (зокрема історія виникнення грецької громади в місті).

Експозиція II-го залу охоплює період з 1825 р. по 1914 р. У вітринах підручники по яких займались вихованці Ліцею кн. Безбородько, оригінальні документи – свідки скасування кріпацтва та прогресивних реформ кінця XIX ст. Висвітлено культурно-просвітницьке життя міста.

Експозиція III-го залу зображує період з 1917 р. по 1941 р.: встановлення радянської влади в повіті, голодомор 1932—1933 рр., репресії 30-х років по відношенню мешканців міста, початковий період Великої вітчизняної війни. В залі експонуються особисті речі, нагороди ніжинців, що зі зброєю в руках захищали свободу. У центрі залу розміщена незначна кількість зброї часів війни.

Експонати IV-го залу цілком присвячені підпільній організації під керівництвом Я. П. Батюка та партизанському руху на Ніжинщині (зброя, макет партизанської землянки, речі з місць масових розстрілів мирних жителів міста).

У V-му експозиційному залі (1941—1945 рр.) висвітлена тема визволення м. Ніжина від німецьких загарбників та звільнення території України від окупаційних військ (особисті речі, оригінальні фронтові сувеніри, документи).

Відділ «Природа Приостер’я», що складається з двох експозиційних залів, містить фізико-географічну характеристику краю, геологічну карту та схему геологічного розрізу Ніжинського району. Представлені палеонтологічні відбитки та рештки тварин різних епох від юрського до антропогенового періодів, знайдених на території області та району. Тут відображений рослинний та тваринний світ краю містить схему лісів Ніжинського району, боліт району з типовими представниками болотяної флори та фауни, лісової фауни. Окремою темою проходить сучасний екологічний стан краю з особливим наголосом на радіаційне забруднення області і району в результаті Чорнобильської аварії 1986 року.

Завершує експозицію вітрина, присвячена Червонокнижним місцевим видам рослин і тварин. Гербарні та об’ємні екземпляри рослин, опудала птахів, тварин, об’ємні діарами експозиції створюють детальне уявлення про природу Приостер’я.

При відділі «Природа Приостер’я» функціонує «зоокуточок» в якому утримуються мешканці різних регіонів планети: середньоазійські та північно-американські черепахи, африканські гігантські равлики та інші. «Зоокуточок» реконструйований кілька років тому, викликає посилений інтерес як серед дорослих так і серед дітей, кількість яких з кожним роком зростає.

Адреса відділів музею:
Історичний: м. Ніжин, вул. Батюка, 14, тел.: (04631) 2-22-48
Поштова станція: м. Ніжин, вул. Поштова, 5, тел.: (04631) 2-54-95
Художній відділ, м. Ніжин, вул. Батюка, 6, тел.: (04631) 2-36-96
Відділ «Природа Приостер’я»: вул. Батюка, 14, тел.: (04631) 2-31-28
Відділ «Фондів»: м. Ніжин, вул. Батюка, 14, тел.: (04631) 2-31-28

Графік роботи музею:
З 8.00 – 17.00 без вихідних,
обідня перерва з 12.00 до 13.00.

Задум відкрити музейну експозицію в Ніжині, присвячену пошті, виник ще у 1980-х роках, адже місто має славні поштові традиції, крім того тут зберігся комплекс будівель поштової станції — історико-архітектурна пам’ятка архітектури ХVІІІ століття. Через Ніжинську поштову станцію свого часу пролягали шляхи видатних людей — тут, зокрема, зупинялися на перепочинок Михайло Ломоносов, Олександр Пушкін, Олександр Грибоєдов, Тарас Шевченко, Володимир Даль, Євген Гребінка. У ХVІІ—ХVІІІ століттях Ніжин було одним з найбільших торговельних міст Лівобережної України, через нього пролягали головні поштові тракти на Київ, Москву, Санкт-Петербург, Ригу, Полтаву, в Крим.

У 1992 році уродженець Ніжина, краєзнавець і меценат Олександр Миколайович Лазаренко передав рідному місту унікальну колекцію предметів дорожнього побуту й документів з історії вітчизняних доріг та кінної пошти XVIII—XIX століть, яку збирав протягом свого тривалого життя.

На її основі був створений музей «Ніжинська поштова станція», який відкрився у 1993 році, й відтоді є одним з найцікавіших екскурсійних об’єктів Ніжина.

У теперішній час (2000-ні) у Музеї «Ніжинська поштова станція» експонується понад 500 предметів, так чи інакше пов’язаних із розвитком поштової справи у Ніжині та на території України в цілому.

Експозицію побудовано за архівними документами про Ніжинську поштову станцію, що збереглися в Державному історичному архіві Києва та Центральному історичному архіві Санкт-Петербурга. Концепцією «Поштової станції» враховано використання ландшафтного методу оформлення експозиції, чому не в останню чергу сприяє й те, що приміщення музею — єдиний в Україні подібний комплекс, який зберігся майже повністю. Музейна експозиція покликана створити у відвідувача враження повернення у ХІХ століття і якповніше показати соціально-економічний розвиток Ніжина тієї пори. Але тут також можна дізнатися і про раніші свідчення поштової справи на території України — про те, як у давнину гінці доставляли князівські грамоти, як козаки везли донесення війська Запорізького; про роль гетьманів у розвитку пошти України.

У 2 залах-кімнатах розташувалася експозиція: макет станції ХІХ століття, марки, конверти, листівки та старовинні речі подорожнього побуту: чорнильниці, лампи, піддужні дзвоники, свічники.

У другій залі відтворено кімнату станційного наглядача — на стіні висить карта поштових трактів, стоїть старовинний стіл, лави, скрині, дорожні валізи. Також тут є куточок для проїжджаючих з відповідною атрибутикою — самоваром, чайним посудом.

У цій же будівлі комплексу Ніжинської поштової станції 25 жовтня 1860 року в сім’ї поштаря народився і провів дитячі роки видатний український художник-баталіст, академік Микола Семенович Самокиш. В експозиції представлені різноманітні матеріали про життя і творчість художника та його учнів.

Адреса музею «Поштова станція»:
16600,  Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Поштова, 5
Тел.: +38(04631)2-54-95
Працює з понеділка по п’ятницю з 9.00-16.00

З травня 1919 року і по нинішній час музей знаходиться в будинку генерал-лейтенанта В.К.Солонини (1854 — 1914), який він подарував місту Остру в довічне володіння. Споруджений будинок у 1898 році. У ньому до наших днів збереглися чудові кахляні груби та камін.

До Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 рр. в музеї налічувалось кілька тисяч унікальних експонатів. Під час окупації району німецько-фашистськими загарбниками в 1941 — 1943 рр. музейні цінності були пограбовані.

Більшість колекцій музею зібрані в повоєнний час. Численні речові і письмові пам’ятки всебічно висвітлюють історію краю.

Нині в музеї 18900 експонатів, з них 16000 експонатів основного фонду.
В музеї представлена й експозиція, яка розповідає про історію та природу Козелецького району.

У музеї 8 експозиційних залів, розташованих на першому та другому поверхах, є також виставкова зала.

Музей відкритий для відвідувачів: з 8.00 до 16.00,
вихідні — понеділок, вівторок.

Адреса музею:
17044 Козелецький район, м.Остер, вул. Гагарина,30.
День відкритих дверей: 18 травня.
Тел.: +38(04646)3-11-92

В його стінах зібрані археологічні, історичні, природничі, етнографічні та мистецькі пам’ятки Прилуччини, які розповідають про багатовікову історію Приудайської землі, про її чарівну природу, про видатних українців та їх життя.

В кінці ХІХ століття на зборах повітового земства 22 вересня (4 жовтня за новим стилем) 1894 року, було одноголосно прийнято рішення про створення в Прилуках природничо-історичного музею.
Першим хто почав активно збирати місцеву старовину, твори мистецтва, історичні реліквії був Іван Назарович Капустянський. Саме він відшукав і зберіг для нащадків безцінні рукописи творів великого друга Т.Шевченка Я.П. де Бальмена.

В 1927 році завідуючим окружного музею стає професор Василь Іванович Маслов. Він створив у Прилуках один із найкращих на той час музеїв в Україні. Основою для створення нової експозиції послужила Галаганівська приватна музейна збірка, яка складалася із шедеврів світового мистецтва: Т.Шевченко, Л.Жемчужников, В.Штернберг, І.Соколов, К.Трутовський, О.Іванов, І.Айвазовський, Л.Лагоріо, М.Клод. А, крім того, чудова колекція старовинних українських портретів і народних картин 17-19 століть, картини західноєвропейських майстрів, ікони, збірка італійських гравюр, вази з коштовних гірських порід, колекції старовинних меблів, бронзи, килимів, козацької зброї, монет та медалі. Це далеко неповний перелік того, що зібрав і зберіг В.І.Маслов із своїми помічниками.

Вдалося зберегти музейне зібрання і в лихолітні роки 1932-1933, 1937 та буремні роки Великої Вітчизняної війни. Лише в 1953 році, коли до справи взялися «ідейні» діячі, під приводом нестачі коштів та браку приміщення, з музею було вивезено все найцінніше і найкраще до Чернігівського історичного музею.
Однак музей продовжував працювати. За цей час зібрання краєзнавчого музею поповнилися художніми творами відомих українських художників, художників-прилучан. Була зібрана колоритна колекція декоративно-ужиткового мистецтва, колекція ікон, нумізматична збірка.

Музей та краєзнавче товариство ім. В.І.Маслова стали ініціаторами випуску щомісячного періодичного видання «Скарбниця».
За свій досить таки солідний вік, музей відчув на собі довгий та нелегкий шлях становлення нашої держави. Протягом всього існування музею по всяк час виникало питання відсутності постійного приміщення під музейне зібрання.
Так врешті–решт 2006 року за ініціативи міського голови Ю.В.Беркута та завдяки підтримки мецената Ю.В.Коптєва було надано під музей будинок колишнього міського голови М.І.Кисловського, побудованого наприкінці ХІХ ст. у стилі модерн.

Тож переступивши сторічний рубіж музей розпочав нове, молоде життя. На першому поверсі музею розміщується експозиція відділу флори і фауни Прилуччини, на другому – експозиції відділу історії, яка знайомить відвідувачів з історією Приудайського краю від найдавніших часів до сьогодення. Адже музей покликаний закласти в душу кожного відвідувача любов до рідного краю, вселить в душу кожного непохитну віру в прекрасне, викликати захоплення нашими пращурами, виховати в кожному громадянинові почуття гідності за себе і за свою „маленьку” Батьківщину.

В музеї діє виставкова зала, яка так гостинно завжди приймає відвідувачів та дарує безмежну кількість вражень від побаченого.

Завітайте до нас. Ми завжди раді зустрічі з Вами!
17500 м. Прилуки, вул.Київська, 277
pkm1894@ukr.net
тел.факс: +38(04637)3-12-48.
+38(04637) 7-12-40.
тел. філіалу: +38(04637)3-32-15.
замовлення екскурсій по тел.: +38(04637)3-12-48.
музей працює з 8:00 до 17:00.
вихідний: неділя, понеділок

Варто побачити: сідло гетьмана Данила Апостола, зброю періоду Козаччини з галаганівської колекції, іконопис.

Музей міститься в будинку на вулиці Київській № 255, де народився і жив Олег Кошовий у 1926—32 роках.

Музейний заклад був відкритий 29 жовтня 1978 року і працює на правах філії Прилуцького краєзнавчого музею імені В. І. Маслова.

Будиночок Кошових — дерев’яний, одноповерховий, прямокутний у плані, на мурованому фундаменті, — був збудований у 1898 році дідом Олега — Г. Ф. Кошовим.

До 1975 року хата належала родині Кошових.

У 1979 році на подвір’ї вже музею відкрито пам’ятник О. В. Кошовому, який у наступному (1980) році замінено на бронзовий. У 2010 році пам’ятник перенесено у центр міста, де раніше стояв бюст Кошового, а бюст був перенесений і встановлений біля музею.

1982 року музей підпорядковано Чернігівському обкому ЛКСМУ.

До 1992 року музейний заклад мав самостійний статус і носив назву Історико-меморіальний музей О. Кошового.

Починаючи від 1992 року музей є філією Прилуцького краєзнавчого музею.
У Музеї Олега Кошового — понад 450 експонатів, пов’язаних з Олегом Кошовим: предмети побуту, особисті речі Олега, передані матір’ю Оленою Миколаївною, посуд, шинель, зброя О. Кошового, документи, листи.

Зараз у музейній експозиції розміщені також матеріали про учасників Великої Вітчизняної війни, воїнів-«афганців».

Адреса:  Чернігівська область, м. Прилуки
вул. Київська, 255
Тел: +38(04637)3-22-15
Час роботи: 9.00 – 17.00, вихідний – середа

З 1995 року музей функціонує як самостійний, безпосередньо підпорядкований відділу культури і туризму Козелецької районної державної адміністрації.
Музей історії ткацтва Чернігівщини знаходиться у приміщенні Вознесенської церкви (пам’ятка архітектури 18 ст.).
Вперше двері музею були відкриті для відвідувачів у серпні 1992 року до першої річниці Незалежності України.
У музеї зібрані експонати майже з усіх районів Чернігівщини. Зокрема, це такі колекції:
- зразків та предметів українського сучасного народного мистецтва Народного художника України, Заслуженого діяча мистецтв України Нечипоренка С.Г. (уродженця Чернігівщини),
- басанських рушників,
- кролевецьких рушників,
- виробів Дігтярівської ім.8 Березня та Остерської ткацьких фабрик,
- світлотіньового ткацтва ( настільники, рядна, скатертини, полотно та ін.),
- українського національного костюма та його належностей,
- знаряддя праці для обробки льону,
- солом’яників,
- зимового одягу.
У музеї зберігаються картини місцевих художників, вироби з кераміки, дерева та соломи, світлини та ін.
У залі музею проходять фотовиставки, виставки картин художників та робіт майстрів декоративно-прикладного мистецтва.

Адреса:  Чернігівська обл., смт.Козелець, вул.Соборності, 12

Телефон: +38(04646)4-18-68.

Музей відкритий для відвідувачів з 9 до 17 години.
Вихідні дні: понеділок, вівторок.

Основними видами діяльності є висвітлення історії краю з давніх часів до сьогодення, а також досягнення земляків у різних галузях.
У музеї зберігається понад 2 тисячі експонатів, серед яких колекція предметів вжитку 17-19 ст., знаряддя праці та вироби місцевих ремісників, особисті речі та документи видатних земляків, колекція фотоматеріалів періоду Великої Вітчизняної війни, зразки виробів промислових підприємств району.

У музеї регулярно проходять виставки декоративно – ужиткового та образотворчого мистецтва, персональні виставки робіт місцевих художників, тематичні виставки, присвячені знаменним та пам’ятним датам. Також проводяться тематичні вечори та зустрічі зі знаменитими земляками.

Перший зал музею присвячений історії створення міста, розвитку ремесел та промислів. Представлені предмети 17-19 ст., знаряддя праці та вироби місцевих ремісників: гончарів, швеців, ковалів, гутників, ткачів та бондарів.

Другий зал присвячений подіям Великої Вітчизняної війни. Матеріали про Героїв Радянського Союзу ( Сенько В.В., Артозеєв Г.С., Голуб С.Т., Мізерний Н.Д., Бурмаков І.Д., Яшин М.І., Кекух В.І.), партизанський рух на Семенівщині , окупаційний період та звільнення краю.

У залі ” Сучасність” представлені матеріали про розвиток промисловості району, культури, освіти та медицини, оформлений розділ експозиції ” Земляки – гордість краю ” (всесвітньо відомі художники Пархоменко І. К. та Козік М. Я., Герой України Качура О.С. та ін.), також розділи присвячені Чорнобильській трагедії та воїнам – інтернаціоналістам.

У виставковому залі оформляються тимчасові та постійно діючі виставки.

Адреса:
15400 Чернігівська обл.
м. Семенівка
вул. Червона площа, 7
Історико – краєзнавчий музей.
+38(04659)2-18-67
svk-t@mail.ru

Графік роботи музею:
з 8.00 до 17.00
перерва – з 13.00 до 14.00
Субота – з 10.00 до 14.00
Вихідний – неділя

Просмотреть Мапа Чернігівщини – Карта Черниговщины – Chernihiv Region Map на карте большего размера

Вони висунули ідею створення меморіального музею у відреставрованому родинному будинку Кибальчичів. Офіційно музей відкрито 20 січня 1960року.
Експозиція музею розповідає про життя та діяльність М.І Кибальчича, винахідника першого в світі реактивного літального апарату ,проект якого він накреслив ґудзиком на стіні тюремної камери,куди потрапив після арешту за вбивство Олександра ІІ.
В другій кімнаті розміщена експозиція про досягнення в галузі космонавтики, фотографії 9 льотчиків, які навчалися в Чернігівському військовому училищі льотчиків, які потім стали космонавтами. Серед них і льотчик-космонавт незалежної України Л.К.Каденюк, який двічі відвідав меморіальну садибу.

Меморіальний  музей  Миколи Кибальчича – відділ Коропського регіонального історико-археологічного музею

Музей працює з 8-ї до 17 години.
Перерва з 13 до 14 години.
Вихідні : понеділок, вівторок

Просмотреть Мапа Чернігівщини – Карта Черниговщины – Chernihiv Region Map на карте большего размера

В основу створення музею було вирішено розмістити археологічну колекцію, яка на той час налічувала близько 2,5 тисяч експонатів. З часом фонди музеїв поповнювалися другими предметами музейного значення: етнографія, образотворче мистецтво, нумізматика, археологія та ін. Зараз історико-археологічний музей налічує більше 7- ми тисяч експонатів. З кожним роком до фондів музею надходить близько 300 експонатів.В музеї розміщена експозиція по таких розділах: геологія, палеоліт, мезоліт, неоліт, епоха бронзи, залізний вік, Київська Русь, середньовіччя, козацька доба, Велика Вітчизняна війна, сучасність. В музеї розміщена експозиція про всесвітньо відому Мезинську палеолітичну стоянку та в 2003 році відкриту Бужанську стоянку, предмети якої знаходяться в експозиції. Також представлена Оболонська палеолітична стоянка, яка була відкрита 20 серпня 2010 року під час копання шахти під колодязь у приміщенні котельні Оболонської ЗОШ І-ІІ ст., та підтверджена київськими археологами з Академії Наук України на чолі з науковим співробітником Ступаком Дмитрієм. Кістки мамонта, які датуються 15-13 тис.р.до н.е. експонуються в історико-археологічному музеї.

Варто побачити у музеї відвідувачам : діораму Радичівського городища часів Київської Русі – ікони, одяг, предмети побуту, образотворче мистецтво, нумізматику, археологію.

Коропський регіональний історико-археологічний музей знаходиться:
16200 смт.Короп вул. Вознесенська, 2.

Тел. +38(04656) 2-17-07 (замовлення екскурсій ).
Музей працює без вихідних, з 8:00 до 17:00.

Дні відкритих дверей: 12 квітня – День ракетокосмічної галузі, 18 травня, 24 серпня, 1 вересня (для школярів ), 1 жовтня (день пенсіонерів ), 17 листопада (для студентів).

Переглянути Мапа Чернігівщини – Карта Черниговщины – Chernihiv Region Map на карті більшого розміру

В 1969 році, за активну і плідну діяльність музею було присвоєно звання Народного. У 1978 році музей отримав більше і краще приміщення – корпус колишньої школи №2, де вдалося розгорнути нові, цікаві експозиції. Після цього йому було присвоєно звання Державного.
Зараз у музеї нараховується більше 5000 експонатів основного фонду і 4000 одиниць науково-допоміжного.
Експозиція музею розміщується в семи залах, експонати якої розповідають про історію краю, видатних людей праці, науки, культури.

За 50 років в музеї зібрана не одна унікальна колекція: ічнянських кахлів, паперових грошей (бонів), одягу, старовинних побутових речей, ікон, книг-стародруків, українських сорочок, рушників, виробів ткацтва, художніх полотен Р.Рощака, членів Спілки художників України П.Басанця та В.Швидченка, графічних робіт члена Спілки художників Радянського Союзу С.Бондаря, різьби по дереву члена Спілки художників України, лауреата премії Катерини Білокур А. Штепи, місцевих майстрів різьбярів П. Михайлюка, О.Тарасенка, О.Власенка, гончарних виробів члена Спілки художників Радянського Союзу М.Піщенка, фоторобіт члена Спілки журналістів України, лауреата багатьох фотоконкурсів М.Смілика.

Музей має багатий архівний фонд (документи, фотографії, рукописи) про життєвий і творчий шлях відомих і видатних людей – ветеранів і героїв війни та праці, діячів культури, медицини, вчених різних галузей науки і техніки.
В експозиції подані матеріали які відтворюють історію розвитку краю від первіснообщинного ладу, доби козаччини до сьогодення.

Музей проводить велику виставкову і науково-дослідницьку роботу. До участі у виставках залучаються не тільки експонати музею, а й приватні колекції. Зокрема: картини члена Спілки художників Росії, лауреата премії І.Куїнджі, льотчика-афганця, уродженця м. Ічні Ю.Борща, різьба по дереву П.Горохова, вироби з дерева М.Рахнія, ікони з дерева О.Власенка, художні твори Т.Волик, вишивка В.Подобрій, Н.Сизоненко та ін.

Режим роботи Ічнянського районного краєзнавчого музею:
Щоденно з 8-00 до 17-00
Обідня перерва з 13-00 до 14-00
Вихідний день: понеділок

Адреса музею:

16703, м.Ічня
вул.Леніна, 27

Тел.для довідок: +38(04633) 2-15-44
Телефон для замовлення екскурсій: +38(04633)2-15-44

День відкритих дверей – 18 травня.

Просмотреть Мапа Чернігівщини – Карта Черниговщины – Chernihiv Region Map на карте большего размера

В 1968 р. – одержав звання «народний».
З 1972 р. – районний музей.
Нині в музеї зберігається більше 17 тис. експонатів основного фонду. Більше 2 тис. предметів налічує археологічна колекція, серед них – дві бронзові шарнірні шийні гривни (ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н. е.), бронзові браслети і фібула 6-7 ст., фрагмент меча 10 ст.

Цікаві знахідки дарує і річка Десна. Так в 1981 р. рибалки Макошинського рибколгоспу виловили бивень мамонта довжиною більше 2 метрів і вагою більше 170 кг., щелепу мамонта з двома зубами. Ще раніше Десна-красуня подарувала роги оленя, роги та лопатка празубра та ін.

Перша згадка про Мену – в Лаврентіївському літописі в 1067 р.
Привертають увагу стенди: Менщина за описом 1654 р., Менщина в період козаччини, етнографічна колекція речі побуту селян, поміщиків, а також зразки одягу та вишивок ХVІІІ-ХІХ ст.

З давніх-давен Менщина – батьківщина кобзарів та лірників, а також майстрів по виготовленню музичних інструментів.
Експонуються бандури майстра О. Корнієвського, ліра Кузьминського, скрипка Мишастого.

В 1846-1847 рр. – перебування Т.Г. Шевченка на Менщині у с. Бігачі.
В 1930 році на Менщині було завершено колективізацію.
Менщина в роки голодоморів
В роки Великої Вітчизняної війни більше 11 тис. жителів району пішли на фронт. 7079 чол. – загинули.
Менщина – батьківщина 3-х героїв Радянського Союзу та 22 героїв Соціалістичної праці.

Привертає увагу вітрина, де розміщено фронтову бандуру Власка з якою він йшов до Берліна, історія обеліска (м. Мена), стенд «Вони загинули в Афганістані». Нещодавно експозиція музею поповнилася матеріалами про перезахоронення останків уродженця с. Куковичі Хруща Степана Миколайовича, який загинув при звільненні Ленінграду.

На другому поверсі Будинку культури з 1993 року функціонує  Художня галерея. Тут експонуються вироби місцевих умільців, художників, зразки одягу, колекція мінералів, проводяться різні виставки.

Музей працює з 9:00 до 18:00.
Обідня перерва з 13:00 до 14:00.

Вихідний день – середа.
Екскурсії в галереї проводяться за попередньою домовленістю з працівниками музею.
Вихідний день: середа, субота, неділя.

Адреса музею:
15600, м.Мена, вул.Шевченка,12
Тел. +38(04644)3-13-17
День відкритих дверей: 18 травня.

http://mena-museum.cn.sch.in.ua
muzeum.mena@gmail.com

Просмотреть Мапа Чернігівщини – Карта Черниговщины – Chernihiv Region Map на карте большего размера

Музей має три відділи:

1. Життя та діяльність видатного композитора Григорія Гурійовича Верьовки. Відображено всі періоди життя митця, а саме:

-  дитячі та юнацькі роки Г.Г. Верьовки (1885-1918 рр.);

-  становлення Г.Г. Верьовки як диригента і композитора (1918-1923 рр.);

-  педагогічна та творча діяльність (1923-1941 рр.);

-  Г.Г. Верьовка в Уфі (1941-1943 рр.);

-  Г.Г. Верьовка – організатор і керівник народного хору (1943-1964 рр.).

 В експозиції цього відділу експонуються фотографії, документи, речові експонати про видатного митця та його хор, а також матеріали про учнів та послідовників Г.Г. Верьовки.

2. Історія краю:

В цьому відділі розміщені експонати від глибокої давнини і до наших днів. Вони відображають епоху палеоліту та  неоліту. В експозиції розміщено рештки бивня мамонта, археологічна колекція періоду зарубинецької культури (І ст. до н.е. – І ст. н.е. ), предмети нумізматики, ікони, унікальні документи, фотографії, предмети побуту.

3. Велика Вітчизняна війна.

Представлені фрагменти зброї, а також особисті речі воїнів-земляків, учасників Великої Вітчизняної війни, а саме: документи, нагороди, фотографії. Багато експонатів розповідають про бойовий шлях 16-ї Башкірської гвардійської кавалерійської дивізії, яка визволяла селище.

В експозиції знаходяться матеріали про Героя Радянського Союзу уродженця Березна Лишафая П.І.

 Адреса музею:

15600, Менський район, смт Березна, вул. Радянська,4.

Тел. для довідок : +38(04644) 2-51-37.

Музей працює: з 9:00 до 18:00, перерва на обід з 13:00 до 14:00.
Вихідні дні: субота, неділя.

День відкритих дверей: 18 травня.

Прадід композитора Кіндрат Якович Каневський приймав участь у російсько-турецькій війні під командуванням Суворова. За проявлений героїзм отримав в нагороду 12 десятин землі, де й побудував цей маєток в далекому 1789 році.

У цій садибі пройшли дитячі та юнацькі роки видатного композитора, педагога Левка Миколайовича Ревуцького. Після вимушеного від’їзду сім’ї композитора до Києва (1924 рік), у будинку знаходились школа, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, а згодом у ньому розмістився пологовий будинок. Багато зусиль до ремонту будівлі доклали Фонд культури України, товариство охорони пам’яток історії і культури, правління Музичного товариства УРСР, Ічнянський відділ культури та місцеві жителі села Іржавця.

Садибу Ревуцьких свого часу часто відвідували видатні особи: письменник Л.М. Толстой, композитор М.В. Лисенко, художник М.М. Ге, актриса Г. Затиркевич-Карпинська, композитори П. Майборода, В. Кирейко, А. Коломієць – учні Левка Миколайовича Ревуцького та багато інших видатних особистостей.

У фондах музею налічується більше 1000 експонатів. Це особисті речі сім’ї Ревуцьких: музичні інструменти, оригінали і копії документів, фотографії, музичні записи, книги, меблі, подарункові речі, рукописи нот, посуд та ін. Речі розміщені у семи кімнатах. У робочому кабінеті на стіні – портрет великого Кобзаря (художника Ф.С. Красицького, 1906 рік). Портрет надихав Левка Миколайовича на творчість у далекому 1923 році, коли той писав симфонічну поему “Хустина” на вірші Т.Г. Шевченка “У неділю не гуляла”.

Біля стіни стоїть піаніно. Ще мама композитора, Олександра Дмитрівна, навчала грати малого Левка на цьому музичному інструменті.

У передпокої розміщені речі, виготовлені руками самого композитора: шкатулка, дзеркало, стіл та два стільці. У спальні – комод, шафа, стіл, крісло для двох, стільці. У кутку – образ Ісуса Христа (вінчальна ікона батьків композитора). На ній – білий домотканний рушник, вишитий білими нитками, з вирізуванням. У музеї знаходиться багато скатертин, рушників, серветок – роботи рук Софії Андріївни Ревуцької, дружини композитора. Дуже цікава річ – мухоловка. Тільки окремі відвідувачі здогадуються про справжнє призначення скляної колби.

Кімната-їдальня багата на рідкісні експонати. У ній знаходяться: великий стіл, вкритий полотняною домотканною скатертиною того часу, стільці, годинник з боєм, дві настінні шафи, виготовлені великим майстром. На столі – знаменитий тульський самовар з гербовими печатками “Товарищества Паровой Самоварной Фабрики наследников Василия Степановича Баташева”. Нижче – “Утверждено правительством. 1896 год”. Тарілки, виготовлені з порцеляни. На зворотньому боці нипис – 1842 рік. А також чашки, блюдця, цукорниці, розетки для варення та інші речі, якими користувалися Ревуцькі.

Багатий експонатами музей-садиба дає багато інформації про життя, творчість та громадську діяльність Л.М. Ревуцького. Він вводить у світ композитора, де панує музика, творчість, слава, а кожний стенд розповідає нам про великого Майстра Музики.

На території садиби щороку проводиться обласний фольклорний дитячий конкурс “Сонечко”. Це свято стало справжнім парадом юних талантів, святом радості і краси.

Варто побачити: старовинні меблі, музичні інструменти, посуд, фото, предмети побуту середини 19 століття, картину Платонова “Жебрачка Ася”, образ Ісуса Христа (друга половина 19 століття), напільний годинник з боєм.

Адреса:
Чернігівська область, Ічнянський р-н, с. Іржавець, вул. Космічна, 28
моб.тел. +380679654871

Графік роботи:
з 10. 00 до 18. 00, без перерви
вихідні – понеділок, вівторок.

Безкоштовно відвідують музей:
учасники Великої Вітчизняної війни, інваліди,
військовослужбовці термінової служби, пенсіонери, художники.

Дні відкритих дверей: 18 травня, 24 серпня

Також багато зусиль доклав Перший секретар райкому партії Микола Іванченко. Понад 1500 експонатів зібрали юні слідопити.
Спільними зусиллями та за допомогою художника-монументаліста В.П.Петрова, скульптора М.Д.Орлова було збудовано музейне приміщення.
Сьогодні у експозиції музею представлено речі 16-18 століття, а саме: посуд, кераміка, предмети з металу, бронзи та міді, старовинні ікони, рушники, предмети одягу та предмети побуту.
В експозиції також експонуються документи, фотографії та особисті речі, пов’язані з життям та діяльністю винахідника першої автоматичної зброї Якова Рощепія, видатного поета Павла Тичини, українського науковця, літератора і просвітника Анатолія Погрібного та відомого художника, автора української гривні Василя Лопати.
Представлені й документи, що стосуються життя і діяльності декабристів Сергія та Марії Волконських, Олександра Поджіо. Зокрема, на території району знаходиться єдине поховання декабристів на Україні.
Для відвідувачів представлено 6 експозиційних залів :
1. Подорож в далеке минуле рідного краю.
2. Бобровиччина в період реформи 1861 року.
3. Українська революція на Бобровиччині. Бобровицький район в передвоєнний період. Голодомор 1932-1933 років.
4. Бобровиччина в Великій Вітчизняній війні.
5. Розвиток району на сучасному етапі.
6. Видатні особистості – наші земляки.

Життя не стоїть на місці. З кожним роком музей вписує в свою історію нові сторінки, аби зберегти в пам’яті пережите, передати все це своїм відвідувачам – представникам сучасних поколінь.

Наша адреса:
Чернігівська область
м.Бобровиця, вул.Франка,1
Тел.+38(04632) 2-32-87
Наша електронна адреса: e-mail: bobrovica-muzei@rambler.ru

Режим роботи:
музей працює щодня з 9.00 – 17.00.

Перерва з 13.00-14.00.
Вихідні дні: субота, неділя

Дні відкритих дверей:
18 травня, 24 серпня,
1 вересня (для школярів),
1 жовтня (для пенсіонерів) ,
17 листопада (для студентів).

Музей існує з 1973 року. Спочатку була кімната-музей, яка знаходилась у поштовому відділенні, а потім за ініціативою М.В.Світайла, який на той час працював директором господарства, було побудовано приміщення музею поряд з братською могилою. Відкриття музею відбулося 29 травня 1980 року.
Постановою колегії Міністерства культури України від 26 березня 1980 року музею присвоєно звання «Народний музей».

Експозиція музею розміщена в 4-х експозиційних залах.
Перший зал розповідає про історію рідного краю з часів Київської Русі і до 30-х років ХVІІ століття.
Великий інтерес викликають документи про участь Людвіка Свободи у звільненні Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників у 1918 році.

Багато експонатів міститься в експозиції «Велика Вітчизняна війна 1941-1945рр.» Кожна його реліквія, фотографія ще і ще раз нагадує про далекі, але незабутні часи сурових випробувань, які випали на долю нашого народу. В центрі експозиції діорама, яка відображає події, які відбулися на станції Яхнівка в далекому 1943 році. 14 жовтня військовий еталон з чехословацькими воїнами пересувався на фронт. Тільки-но прибув на станцію Яхнівка і зазнав нищівного удару від ворожої авіації. Шквальним кулеметним вогнем зустріли чехословацькі воїни ворога. Перша атака була відбита, але залізнична колія попереду була пошкоджена. Друга атака ворога влучила в ціль. В результаті бою загинули 54 чехословацьких воїнів. Поховані в братській могилі. Численні експонати присвячені ветеранам Великої Вітчизняної війни – односельчанам.

Бережно зберігають жителі села пам’ять про земляків, які загинули в роки війни. На одному із стендів імена тих, хто віддав своє життя за мирне небо своєї Батьківщини.

Зал «Дружби» розповідає про дружні відносини з Чехією та Словаччиною.
Значне місце займає експозиція « Відбудова народного господарства зруйнованого війною», в якій яскраво відображена історія радгоспу «Яхнівський» з післявоєнного періоду і до наших днів.
Біля музею братська могила чехословацьких воїнів. На мармурових плитах викарбувані імена загиблих воїнів.
Щороку на День Перемоги 14 жовтня, в день коли загинули 54 чеські воїни, до нас у гості приїздять військові аташе, аби віддати шану солдатам, яких навічно прийняла українська земля.

У 2004 році військовим аташе Чехії в Україні було взято жменю землі з братської могили і відіслано до Міністерства оборони Чеської Республіки. У 2008 році 14 жовтня на могилі встановлено відновлений, давно викинутий пам’ятник.

Музеєм ми гордимося – в ньому історія нашого села, славні сторінки біографії передовиків виробництва. Музей відіграє велику роль у вихованні молоді і зберігає пам’ять про сміливих духом солдат, які загинули на чужій їм землі. Солдати – герої, що навічно залишилися у яхнівській землі стали символом непорушної дружби наших народів.

Адреса: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Світанок вул. Світайла, №1
Режим роботи:
Працює: з 9:00 до 17:00
Вихідний: вівторок, середа
Дні відкритих дверей: 9 травня, 18 травня, 24 серпня, 22 вересня, 27 вересня

В його основу покладено краєзнавчу музейну кімнату, що існувала при середній школі №2 з 1960 р. В 1976 році побудоване нове приміщення площею 120 кв.м.
Експозиція розміщена в п’яти залах. Експонати першого залу висвітлюють історію села Вертіївка, життя і побут селян. Ряд матеріалів розповідає про дитинство та юнацькі роки М.П.Кирпоноса. Окремий розділ присвячено участі М.П.Кирпоноса у громадянській війні. В цей період він був одним з керівників серпневого повстання 1918 року на Чернігівщині, заступником командири Першої української радянської дивізії.
Другий зал музею розкриває тему «Становлення М.П.Кирпоноса як воєначальника. Зв’язки М.П.Кирпоноса з земляками». Тут особливо багато меморіальних речей. Це і учбові посібники,якими користувався Кирпонос під час навчання у Військовій академії ім. М.В. Фрунзе, частина особистої бібліотеки та багато інших речей.

Суворим випробування для всього радянського народу стала Велика Вітчизняна війна 1941-1945рр. Матеріали про мужність , героїзм бійців Південно-Західного фронту, очолюваного М.П. Кирпоносом починають експозицію третього залу. Тут же – священна земля з урочища Шумейково Лохвицького району на Полтавщині, де 20 вересня 1941 року у бою з німецько-фашистськими загарбниками загинув Герой Радянського Союзу генерал-полковник М.П.Кирпонос.

Привертають увагу матеріали вертіївчан – учасників Великої Вітчизняної війни, їх особисті речі, документи, нагороди, грамоти і подяки командування. 1277 жителів села хоробро билися на фронтах, в партизанських загонах і підпіллі. 628 чоловік нагороджено орденами і медалями. Високого звання Героя Радянського Союзу удостоєні льотчики: генерал-майор Ф.С. Яловий та генерал – лейтенант І.М. Мороз.

«Батьківщина Героя Радянського Союзу М.П.Кирпоноса сьогодні» – така тема четвертого залу. Зібрані тут матеріали розповідають про відбудову і розвиток Вертіївки в післявоєнні роки, життя села в теперішній час.
65 років під мирним, безхмарним небом живуть трудящі нашої країни. Та не забудуть тих, кому завдячують цим щастям.

Багато з тих, хто захищав Київ, не дожили до світлого дня його визволення. Але їх ратні діла, їх подвиги наблизили час перемоги. Свято шанується пам’ять генералів Кирпоноса і Тупікова, члена військової ради Південно-Західного фронту, секретаря ЦК Компартії України Бурмистенка, секретаря Київського обкому партії Мишина, голови Київського облвиконкому Костюка, пам’яті тисяч бійців, командирів. Які віддали життя, захищаючи Київ.

Експозиції п’ятого і останнього залу музею розповідають про вшанування та увічнення пам’яті М.П.Кирпоноса.
На місці загибелі М.П.Кирпоноса встановлено гранітний пам’ятник-саркофаг. 18 вересня 1976 року відкрито величний монумент на честь воїнів Південно-Західного фронту в урочищі Шумейково Полтавської області. Ім’я Героя носять вулиці в Києві, Чернігові, Ніжині, Вертіївці, площа у місті Лохвиця на Полтавщині, школи.
Колектив військово-історичного музею ім. М.П.Кирпоноса проводить велику виховну роботу. Трудівники міст і сіл Чернігівщини, учні шкіл, гості з інших міст, зарубіжні делегації відвідують музей.

У музеї часто відбуваються зустрічі молоді з земляками – ветераном війни і праці. Особливо цікавими були зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни М.П.Яловим, учасником оборони Севастополя, ветераном Великої Вітчизняної війни М.М.Миньком, ветераном війни і праці Г.А. Бобровською.
В книзі відгуків музею багато записів відвідувачів, в яких вони висловлюють подяку за плідну роботу .

Адреса:
Чернігівська область, Ніжинський район,
с. Вертіївка вул. Шевченка, 6
Режим роботи:
Працює: з 9:00 до 17:00
Вихідний: вівторок, середа
Дні відкритих дверей: 9 травня, 18 травня, 24 серпня, 22 вересня, 27 вересня

Ситуація лишалася незмінною і після Незалежності. В 2008 році Музей був переданий Мезинському національному природному парку.
За 43 роки роботи Куриленко відкрив 24 археологічні культури на території Коропського та Шосткинського районів.
Головний напрям роботи Музею – вивчення Мезинської палеолітичної стоянки мисливців на мамонтів, відкритої у 1908 р. археологом Ф. Вовком. Близько 20 тис. років тому, як вважав український вчений Шовкопляс І.Г., людина розумна з’явилася в Мезині.

У 2008 р. відзначалося 100-річчя відкриття стоянки первісної людини. Один із розкопів стоянки розкритий для огляду.
Музей здійснює значну краєзнавчу та культурно-просвітницьку роботу шляхом прове-дення екскурсій та видання друкованих матеріалів.

Тематика екскурсій:

- загальний огляд;
- Мезинська стоянка (основна тема);
- слов’янські культури на території краю;
- життя і побут наших предків;
- Північна війна;
- Іваницький та Кибальчич;
- Велика вітчизняна війна.

Експозиція Музею розміщена у шести кімнатах і охоплює весь проміжок часу від Палеоліту до сучасності. Тут зберігаються знахідки більше ніж зі ста стародавніх пунктів з округи Мезина.

Сам музейний будинок датується XVIII ст. і є пам’яткою архітектури краю.
Незважаючи на багаторазові пограбування Музею, тут знаходяться цікаві та унікальні експонати, деякі з яких Ви більше не зможете побачити ніде, принаймні, на Україні.

За словами Р. В. Терпиловського, керівника слов’янської археологічної експедиції, за експозицією Мезинский музей не має рівних у області. Тут представлена історія не лише Мезина, а й Коропщини та її околиць. Багато уваги приділяється видатним людям, чиє життя було пов’язане з Мезином.

Музей має п’ять відділів: відділ археології, відділ етнографії, відділ ХІХ ст., відділ XVIII ст. і відділ ХХ ст. Вони розміщені у шести кімнатах. Оглядовий маршрут має форму замкненого кола. Це пов’язано з особливістю планування житлових будинків Коропщини у XVIII- ХІХ ст.

У 1992 р. про Музей був знятий науково-популярний фільм „Скарбниця давнини”.

Адреса Мезинського археологічного музею:
с. Мезин, Коропський р-н, Чернігівська обл.
Тел. +38(04656)3-58-17

Переглянути Мапа Чернігівщини – Карта Черниговщины – Chernihiv Region Map на карті більшого розміру

Заньківський меморіальний музей М.К.Заньковецької відкритий у 1964 році в с. Заньки, де народилася і провела юнацькі роки артистка. У будинку, в якому жила в дитинстві Марія Заньковецька зібрані її особисті речі (рояль, шкатулка, дзеркало, сумочка, підстаканник, тарілки, мереживо власної роботи та ін., костюми в яких вона грала ролі), фотографії, книги, вирізки з газет, спогади про народну артистку.

Вони розміщені в 4 розділах: дитячі та юнацькі роки народної артистки, артистична діяльність М.К.Заньковецької, М.К.Заньковецька і сучасність, вшанування пам’яті М. К. Заньковецької в наші дні.
В 1984 році на подвір’ї музею відкрито пам’ятник.

Адреса: с. Заньки, вул. Заньковецької, 16
Режим роботи:
Працює: з 9:00 до 17:00
Вихідний: вівторок, середа
Дні відкритих дверей: 9 травня, 18 травня, 24 серпня, 22 вересня, 27 вересня

Музей знаходиться в історичній будівлі колишнього городнянського промисловця Миколи Писарєва. Приміщення музею складається з п’яті залів (відділів), які розповідають відвідувачам про історію, культуру, побут Городнянщини.
В першому і найбільшому залі представлені експозиції про діяльність видатного земляка політичного та державного діяча сучасності, незламного борця за незалежність України, автора Акту проголошення незалежності України, голову асоціації дослідників голодоморів в Україні, Почесного громадянина Городні, Героя України Левка Григоровича Лук’яненка.
Оглядаючи експозиції цього залу, нікого не залишити байдужим муляж тюремної камери для утримання політичних в’язнів.
В другому залі музею представлена експонати, що розповідають про перші поселення людини на території нашого краю, про Городнянську сотню, Городнянський повіт, народні промисли і ремесла, етнографічні особливості нашої місцевості. Археологічні знахідки; предмети праці, залишки прадавніх тварин, керамічних та скляних виробів, козацьких люльок, залізних виробів, виготовлених на середньовічних руднях, історико-побутові речі кінця 19 початку 20 ст., регіональний костюм беззаперечно будуть цікавими для відвідувачів музею, допоможуть відтворити картини минулих історичних епох Городнянського краю.
Експозиції, присвячені Другій світової війні, під час якої 8425 жителів Городнянщини загинуло, знаходяться в третьому залі музею. Численні документи, фотографії, різні речі часів війни розповідають відвідувачам про жахливу трагедію Городнянщини в цей період історії. Цікавою безперечна буде Книга Пам’яті, в якій записані всі жителі району, які загинули, а також загиблі бійці Червоної армії, які звільняли район від фашистів, Герої Радянського Союзу, уродженці Городнянщини.
Відділ „Тут сходяться слов’яни” відображає культуру, побут, співпрацю та проблеми мешканців прикордоння. ГОРОДНЯНЩИНА — єдиний район України, що межує одночасно з Росією та Білоруссю. Символом дружби і взаєморозуміння братерських слов’янських народів є величний Монумент Дружби на кордоні земель трьох держав: України, Росії, Білорусі. Тут щороку урочисто відзначається День молоді. Це свято перетворилося на міжнародний фестиваль. У 2004 році в цьому святі брали участь Президенти: України – Л.Кучма, Росії – В. Путін, Білорусі – О. Лукашенко. Окрасою експозиції є колекція подарунків, які вручались представникам району під час різних міжнародних заходів.
Сучасний період представлений експозицією, що розповідає про соціально-економічний розвиток Городні, людей, які досягли високих результатів у різних галузях господарства.
Етнографічно – побутовий відділ представлений українською селянською (козацькою) хатою кінця ХІХ сторіччя, як надбанням національної культури. У цій експозиції відтворений інтер’єр житлового приміщення та сіней. В інтер’єрі експонуватимуться вариста піч, комплекс матеріалів, пов’язаних із духовною культурою українців, прядіння та ткацтво.

Музей знаходиться за адресою:

15100, Чернігівська область, м. Городня, вул. Леніна, буд 14.

Музей працює:
з 9.00 до 17.00.
Вихідні дні – неділя, понеділок
м.т. +380674601122- директор музею Смаль Ольга Геннадіївна.

Четвертий зал розповідає про роки Великої Вітчизняної війни, де зібрані матеріали про страшну трагедію с. Піски. 28 грудня 1942 року у с.Піски було знищено 859 жителів села, з них більше 300 чоловік було живцем спалено в місцевій церкві. В експозиції розміщена карта партизанського руху, зброя партизан, текст партизанської клятви, особисті речі та численні фотографії партизан.

П′ятий зал розповідає про видатного українського поета П. Г. Тичину. В центрі кімнати – погруддя поета. В вітринах — книги письменників, подаровані музею з дарчими написами: Ю. Збанацького, О. Гончара, П. Панча, а також меморіальні речі поета – сорочка, краватка, окуляри, ручка – перо, які були передані музею. Викликає зацікавленість невеличке зібрання старих книжок.

У 1981 році, до 90-річчя від дня народження поета, було відкрито хату – музей П.Г.Тичини. Родинна хата поета була відбудована за кресленнями його родича Андрія Саковича Ноздріна, зі спогадів старожилів села та сестри поета. В хаті розміщені автентичні речі селянського побуту, родинні фото матері, братів, сестер. Стіни прикрашені рушниками.

В селі Піски покоїться прах батька і матері Павла Тичини. Ще й досі в центрі села росте старезна Тичинівська липа, яку мешканці села вважають своєю святинею. Саме про неї Тичина написав свій вірш «Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?»

Адреса музею: Чернігівська область, Бобровицький район,
с. Піски, вул. Тичини, 4
Телефон: 096-775-41-98

неділя: 9.00 – 14.00. Вихідний:понеділок

Щорський історичний музей відкрито 1939 р., як меморіальний музей М.О.Щорса. В 1961 році було відкрите приміщення історичного відділу. Музей складається з двох відділів: історичного та меморіального будинку М.О.Щорса.

Історичний відділ складається з трьох залів, які розповідають відвідувачам про історію нашого краю. В першому залі музею представлена експозиція, що розповідає про перші поселення людини на території нашого краю, про народні промисли і ремесла, етнографічні особливості нашої місцевості. Окрасою експозиції є колекція рушників, зібраних в селах Щорського району.

Археологічні знахідки: предмети праці, залишки прадавніх тварин, керамічних та скляних виробів, козацьких люльок, залізних виробів, виготовлених на середньовічних руднях, історико — побутові речі кінця 19 початку 20 ст., регіональний костюм беззаперечно будуть цікавими для відвідувачів музею, допоможуть відтворити картини минулих історичних епох краю.

Другий зал історичного відділу музею, його фото та документальні експонати, побутові речі, художнє оформлення розповідають відвідувачам про період національно-визвольної боротьби 1917—1919 р.р. в Україні, події цього періоду, пов’язані з постаттю М.О.Щорса.

Про історію міста Щорс (Сновськ) розповідає експозиція третього залу історичного відділу. Його засновником (за легендою), більше 140 років тому, став смоленський селянин Іван Корж, який в 60-х роках 19 сторіччя заснував хутір Коржівка, згодом невеликий хутір, дякуючи будівництву залізниці і залізничного депо, перетворився на робітниче містечко, яке, за назвою річки, назвали Сновськ, у 1935 році, перейменували в м. Щорс. У 2016 році місту повернуто історичну назву Сновськ.

Цікавою для відвідувачів є експозиція, де представлені подарунки музею від різних делегацій, приватних осіб, вдячних відвідувачів. Серед них є дійсно витвори мистецтва, ексклюзивні твори високого художнього рівня і майстерності.

Адреса музею: 15200 Чернігівська обл., м.Сновськ, вул. Щорса, 45
Телефони: (04654) 2-17–35; 2-16–56; 2–16–41
Графік роботи музею: з 9.00 до 16.45. Вихідний – середа

Першим директором був М.Г.Яременко (більше 20 років). У 1988 році на базі збірки народного музею с. Бахмача виник Бахмацький історичний музей ( у м. Бахмачі) за наказом Міністерства культури УСРС; з 2005 року музей називається районним згідно з рішенням сесії районної Ради. Його дерев’яне приміщення відноситься до кінця ХІХ ст. Експозиція музею (від найдавніших часів до Великої Вітчизняної війни) знаходиться у 5 залах, 4 зали – виставкові. Фондова колекція становить 7970 предметів основного і 10237 предметів науково-допоміжного фондів.

В останні роки в експозиції дістали відображення раніше замовчувані теми: Батурин як гетьманська столиця, дворянські маєтки, Біловезька німецька колонія, голод 1932-1933рр., політичні репресії 1937-1938рр., долі остарбайтерів і наших військовополонених під час Великої Вітчизняної війни та в післявоєнні роки, релігійне життя на Бахмаччині.

В музеї зберігається 1200 знахідок археологічної експедиції Українського фонду культури в с. Осіч та Обмачево, які відносяться в основному до перших століть І тисячоліття. Колекція музею постійно поповнюється цікавими предметами побуту минулого, про що свідчить зал «Українська хата» та вишиті українські рушники і народний одяг. Музей збирає кераміку ХІХ-ХХІ ст., меблі ХІХ- поч. ХХ ст., які частково знаходять місце і в експозиції. В музейній збірці – іконопис ХVІІІ-ХІХ ст., живописні роботи Г.Г. Яременка (закінчив Петербурзьку академію мистецтв у 1904 році по класу В. Маковського; 39 шт.), невідомих авторів ХІХ ст. («Торговці-евреї», портрет козачки Молчанової, О. Яніної та ін.), народні картини ХХ ст., роботи заслуженого художника України М.Ф. Сліпченка (80 шт.), наших земляків – В.Г.Орди (1110 шт.), В.М. Іванова (39 шт.), російських художників Н.Н. Геденідзе, О.В. Вєтрова, О.І. Агафонової, Н.М. Мануйлова, В.В. Мєднікової, А.Т. Дудніка, Г.П. Зав’ялової, Н.О. Баженової, О.Ю.Некрасова, А.О. Ремиги, В. Степашкіна, В. Самаріна, М. Брусніковського, А.Соловцова, С. Химочки (всього 92 роботи), чеських художників В. Мейвальда (3), О. Сухого (1).

Варто побачити: кістяне знаряддя праці з дерев’яною ручкою для обробки шкур періоду неоліту? cтатуетку варязького бога Одіна ІХ – сер. ХІ ст., панцир польського жовніра ХVІІ ст., карту України французького інженера Боплана (перекладена російською мовою Д. Бантиш-Каменським 1829р.), чорнильницю з чеканкою і штоф ХVІІІ ст., Напрестольний хрест 1782 р., ікони «Іоан Златоуст» ХVІІІ ст., «Собор пресвятої Богородиці» ХVІІІ ст., «Стрітення» 1838р. (до поч. 2012р. ікони на реставрації), роботи художника Г.Г. Яременка, зброю та військовий одяг періоду Великої Вітчизняної війни.

Адреса музею:

вул. Б.Хмельницького, 21
м. Бахмач Чернігівської обл.,
Телефон: +38(04635) 2-13-19
Музей працює щодня, крім неділі з 8.00 до 17.00 (з жовтня до квітня)
з 8.00 до 18.00 ( в суботу з 9.00. до 18.00 ( з квітня до жовтня)
День відкритих дверей – 18 травня.

Музей працює на базі Чернігівської міської громадської організації «Пласт-Арт», метою якої є об’єднання зусиль творчої інтелігенції та молоді для сприяння розвитку мистецтва та арт-ринку України, ознайомлення чернігівського глядача з сучасними мистецькими тенденціями.
Сьогодні “Пласт-Арт” – це культурно-мистецький центр, який функціонує як недержавна та некомерційна організація. До його складу входять художники, дизайнери, мистецтвознавці, журналісти, культурологи, співробітники музеїв та освітніх закладів. Фундатором музею є – художник Борис Дєдов, член Національної Спілки художник, заслужений діяч мистецтв України.

Чернігівська міська громадська організація “Пласт-Арт” заснована 8 жовтня 1998 року на базі художньої галереї “Пласт-Арт”, яка веде свою діяльність з 1994 року.

Метою її створення було об’єднання зусиль творчої інтелігенції для сприяння розвитку мистецтва та арт-ринку України; поширення досягнень культури та мистецтва Чернігівщини на території України та за її межами. Фундатором організації є – Борис Дєдов, член Національної Спілки художників України, Заслужений діяч мистецтв України.

На сьогодні “Пласт-Арт” став культурно-мистецьким центром, який функціонує як недержавна, некомерційна організація. До його складу входять художники, дизайнери, мистецтвознавці, журналісти, культурологи, співробітники музеїв та освітніх закладів.

Естетична концепція “Пласт-Арту” гуртує митців, що відтворюють архетипи української ментальності в сучасних художніх образах. Особливого значення набувають традиції сіверянської образотворчості – естетика “зачарованої Десни”, просякнута романтичним символізмом і замріяною дивовижністю. Музей веде пошук митців і образів, що стверджують неповторну естетичну ауру регіону, розширюють виднокруг сучасної національної іконосфери.

МУЗЕЙ ПРАЦЮЄ:
З 10:00 до 18:00 щодня, без вихідних.

АДРЕСА МУЗЕЮ:
Україна, 14000, м. Чернігів
вул. Музейна, 6

Тел: +38 (0462) 610-328
Факс: +38 (0462) 675-003
E-mail: plastartua@gmail.com

Директор:
Дєдов Борис Степанович,
художник-монументаліст, Член Національної спілки художників України, заслужений діяч мистецтв України.

Витоки музею сягають 60-70 років минулого століття. Вчителем історії, краєзнавцем села Івангород Ічнянського району, Олександром Силовичем Циганком і правнучатою племінницею художника Ольгою Севаст’янівною Кузнєцовою та її чоловіком, була проведена велика краєзнавчо–пошукова робота, результатом якої і стало можливим створення музею художника М.М. Ге в цьому селі. З ряду поважних причин музей в с. Івангород припинив свою діяльність понад 10 років тому. З метою популяризації творчої спадщини видатного художника та з нагоди ювілею художника було прийняте рішення районної ради про перенесення музею в м. Ічня.

Новостворена музейна експозиція складається з трьох розділів, кожен з яких розміщується в окремій кімнаті. Експонати музею широко розкривають життєвий і творчий шлях художника М.М. Ге починаючи з дитячих років і до останніх днів проведених на хуторі Іванівський, що розташований за 7 кілометрів від с. Івангород. Десятки спогадів, фотографій, документів, речей, які розповідають про те близьке оточення рідних, друзів, знайомих, які були причетні до життя і творчості М.М. Ге.

Великий розділ музею присвячений творчості художника. Тут зібрані чорно-білі фотокопії всіх відомих картин Миколи Миколайовича Ге. Експозиція побудована в хронологічному порядку написання художніх полотен. В третій кімнаті зібраний матеріал, який висвітлює відносини художника з російським письменником Л.М. Толстим, а також представлені меморіальні речі того періоду, роботи сучасних художників, скульпторів, які висвітлюють життя Миколи Миколайовича Ге.

Адреса музею:
16703, Чернігівська область,
м. Ічня, вул. Леніна, буд. 27
тел. +38(04633)2-15-44, факс: +38(04633)2-16-32
e-mail: kultura–ichna@rambler.ru
Музей працює: з 8:00 до 17:00
Вихідний – понеділок.

Переглянути Мапа Чернігівщини – Карта Черниговщины – Chernihiv Region Map на карті більшого розміру

Наукові здобутки вченого багатогранні. Вони стосуються медицини, загальної біології, антропології і порівняльної анатомії, ботаніки і зоології, географічних і соціально- економічних проблем.

Батько вченого, Микола Ілліч Міклуха (1818-1857 р.р.) інженер шляхів сполучення, походив із старовинного козацького роду із міста Стародуб Чернігівської губернії. Дитячі і юнацькі роки Миколи Миколайовича були овіяні мелодійними українськими піснями, читанням вголос «Кобзаря» і досконалим володінням українською мовою всіма членами родини.

З 1857 по 1863 роки навчався в школі Св. Анни та у 2 гімназії м. Санкт Петербурга. В 1863 — 1864 роках вільний слухач С. Петербурзького університету, фізико- математичного факультету. 1864 — 1866 роки продовжує навчання в Німеччині в Гейдельберзькому, Лейпцизькому, Ієнському університетах. В 1866 — 1867 роках — мандрівка з вченими-науковцями Геккелем, Грефом, Фолем на Канарські острови, Мадейру, Тенериф, Гран-Канарію. З 1869 року починає підготовку до першої самостійної наукової експедиції до о-ва Нова Гвінея. Програму досліджень затверджує рада Російського географічного товариства, з дозволом мандрівки на корветі «Витязь». З 1871 по 1886 роки Микола Миколайович з невеликими перервами живе і працює на островах Океанії, в Австралії, на Новій Гвінеї. Вчений досконало вивчає антропологію і етнографію первісних папуасів, чим доводить рівність рас і народів світу. Створює проект Папуаського союзу, який повинен був стати політичним об єднанням нового типу. Перебуваючи в Україні вчений зібрав 2000 підписів жителів з Київської і Житомирської губерній, бажаючих переселитись на землі Нової Гвінеї. Імперський уряд акт переселення заборонив. Виконуючи заповіт батька повернутися в Україну, Микола Міклухо-Маклай неодноразово перебував у м. Малин, де працював над упорядкуванням щоденників і архівів. Важкі випробування далеких мандрівок вкрай підірвали стан здоров’я вченого. Багато його далекоглядних ідей не здійснилось. У 1886 році Микола Миколайович повернувся в Петербург і через два роки помер. Унікальний етнографічний і антропологічний матеріал був переданий по заповіту через князя О.О.Мещерського в дарунок імперському Російському географічному товариству. В 1986 році в м. Малин встановлено пам’ятник великому вченому-географу.

В 2010 створений музей в с. Калитянське, Козелецького району Чернігівської області, відкриття якого стало визначною подією в суспільному житті Чернігівщини.

В цьому заході взяли участь багато відомих вчених, громадських діячів, представників влади. За свою коротку історію музей досяг значної популярності серед громадськості.

Адреса:
Вул. Київська 2-а, с.Калитянське, Козелецький район, Чернігівська область, Україна.
Тел. +38-096-766-51-52
E-mail: ppmikluha@bk.ru

Переглянути Чернігівщина – Черниговщина – Chernihiv Region на карті більшого розміру

Три музеї мали статус національних: архітектурно-історичний заповідник “Чернігів стародавній”,  історико-культурні заповідники “Качанівка” та “Гетьманська столиця”.

За профілем музеї розподілялися на історичні (15), комплексні (6), мистецькі (3), літературні (2) та інші.
На кінець року основний фонд музеїв налічував 445,6 тис. різних експонатів. У науково-допоміжному фонді знаходилося 245,2 тис. предметів.

У 2011р. експозиції відвідали 888,4 тис. осіб, з них близько половини (48,7%) – учні та студенти. У середньому в кожному з музеїв побували 28,7 тис. осіб. Майже для половини відвідувачів проведено 24,2 тис. екскурсій. Найбільшою популярністю користувалися національний архітектурно-історичний заповідник “Чернігів стародавній” (31,6% загальної кількості відвідувачів), обласний історичний музей ім.Тарновського (17,0%), національний історико-культурний заповідник “Гетьманська столиця” (15,0%).

На кінець 2011р. роботу музеїв забезпечували 624 працівники, у т.ч. 205 наукових співробітників та екскурсоводів, 12 осіб були залучені на громадських засадах. За рік працівниками музеїв підготовлені та видані 530 наукових видань та публікацій, розроблені 202 тематико-експозиційні плани.

Крім самостійних, в області діяли 29 музеїв, створених у складі підприємств, установ, організацій, навчальних закладів.