Хати-музею в Пісках немає. Є “хата Тичини” в складі Пісківського історико-меморіального музею П.Г.Тичини, який залишився історичного профілю. Літературної складової в цьому музеї немає зовсім. А, відтак, постать Тичини представлена умовно і неповно. Хотілося б кращого подання генія поезії у його рідному селі.
Дай Бог, щоб інші видатні діячі так допомагали селу та підтримували простих людей, як це робив Тичина. А те, що кожен тепер себе хоче “виставити” себе в Пісках ледь не другим Тичиною і пише прикрості – комплекс неповноцінності, породжений відсутністю слави. Кожен хоче слави, але, направді, ніколи в житті і не подумав зробити хоча б одну соту від того, що робив для села Тичина. Піаряться на знайомству з ним – багато хто, але, бідні, не зрозуміють, що другого Тичини немає і не буде. Село Піски було розбещене увагою та допомогою Тичини і досі вважають, що він і по сей день їм винен. Духовна бідність сягнула дна.
Хати-музею в Пісках немає. Є “хата Тичини” в складі Пісківського історико-меморіального музею П.Г.Тичини, який залишився історичного профілю. Літературної складової в цьому музеї немає зовсім. А, відтак, постать Тичини представлена умовно і неповно. Хотілося б кращого подання генія поезії у його рідному селі.
Мало хто вважає Тичину генієм, а особливо у його рідному селі. Враховуючи його відношення і “повагу” до земляків.
Дай Бог, щоб інші видатні діячі так допомагали селу та підтримували простих людей, як це робив Тичина. А те, що кожен тепер себе хоче “виставити” себе в Пісках ледь не другим Тичиною і пише прикрості – комплекс неповноцінності, породжений відсутністю слави. Кожен хоче слави, але, направді, ніколи в житті і не подумав зробити хоча б одну соту від того, що робив для села Тичина. Піаряться на знайомству з ним – багато хто, але, бідні, не зрозуміють, що другого Тичини немає і не буде. Село Піски було розбещене увагою та допомогою Тичини і досі вважають, що він і по сей день їм винен. Духовна бідність сягнула дна.