Сосницький літературно-меморіальний музей Олександра Довженка
Музеї Чернігівщини

Сосницький літературно-меморіальний музей Олександра Довженка

Музей цей – не просто пам’ять жива
Корінної диволюдини,
Це наша станція вузлова
Духовності України.
М.Адаменко

23 січня 1960 року музей О.П.Довженка гостинно розчинив свої двері перед першими відвідувачами.


А підготовка до створення музею в Сосниці розпочалася значно раніше.
Ще за життя Олександра Петровича директор Сосницької середньої школи Іван Лаврінович Сорока на хатині, де народився Сашко, прибив невелику пам’ятну дошку. Відтоді хата оберігалась законом і совістю.
Після смерті митця при Спілці письменників України було створено комісію з літературної спадщини Довженка, головою якої був Юрій Смолич, секретарем – Олександр Підсуха.

Підготовка до створення музею велася протягом 1957 – 1959 років. 29 грудня 1958 року було виділено кошти на відкриття філіалу музею О.П.Довженка при Сосницькому краєзнавчому музеї. У 1969 році він став філіалом Чернігівського історичного музею, а з 1992 року є самостійним музеєм обласного підпорядкування.

Спочатку музей містився у невеличкій селянській хатині під солом’яною стріхою.

У 1964 році до 70-ї річниці від дня народження митця на садибі музею було збудовано нове приміщення і створено літературну частину експозиції.

У серпні 1965 року на подвір’ї встановлено гранітне погруддя О.Довженка (скульптор Леонід Козуб).

У 1974 році до до 80-річного ювілею Довженка завершилось будівництво кінозалу, кіноапаратної кімнати, фондового приміщення. Оновлено літературну частину експозиції, реставровано садибу-музей. Усе, починаючи з двору, батьківської хати, тину, криниці відновлено в такому вигляді, як описано в біографічній повісті „Зачарована Десна”. Біля хати встановлено паркову композицію „Юний Сашко” (скульптор Анатолій Фуженко, архітектор Анатолій Ігнащенко).

До 90-літнього ювілею митця (1984р.) працівники музею та художники Чернігівського художньо-оформлюваного комбінату М.В.Гайдук, Я.Х.Жадан, М.О.Коленко, В.В.Щур, Я.О.Янкова створили нову літературну експозицію музею. Було добудоване фондове приміщення, робоча кімната для наукових співробітників.

До 100-ї річниці від дня народження О.П.Довженка працівниками музею та групою художників із Чернігова під керівництвом Ю.О.Шульги та В.Д.Зінченка створена нова літературна експозиція, незвичайна за змістом і формою.

До 110-річного ювілею митця перекрито соломою стріхи меморіальної хати та клуні, збудовано садову альтанку.

 Саморобна колисочка для маленького Сашка

У музеї О.Довженка побували тисячі людей з різних куточків світу. На уклін до колиски Сашка приїздять прості люди і люди імениті, щоб скласти шану великому синові українського народу. У книзі вражень та побажань зворушливі рядки, залишені М.Рильським, І Козловським, О.Гончаром, Ю.Смоличем, В.Земляком, Н.Ужвій, Й.Кобзоном, М.Маловським, С.Плачиндою, О.Підсухою, С.Реп’яхом, М.Адаменком та іншими.

 

Літературно-меморіальний музей О.П.Довженка складається з двох частин:

І . Меморіальна садиба, що включає в себе батьківську хату під солом’яною стріхою, клуню, погребню, колодязь із журавлем, ворота з дашком-вістрячком та отворами, в яких селилися голуби. За ворота вийшов 16-річний босоногий юнак – Сашко Довженко – та так і застиг, вдивляючись у далечінь, вишукуючи серед тисячі життєвих доріг оту єдину, свою, що поведе у далекі світи і виведе на вершину слави всесвітньовідомого митця. Відлитий у бронзі, він першим зустрічає дорогих гостей, запрошуючи ступити на любе його серцю подвір’я і поринути у світ його безтурботного дитинства.

 

Стріха солом’яна, в’язь дерев’яна –
Хата-колиска, що пам’ять колише,
Що увібрала натхнення Бояна,
Що поєднала і бурю, і тишу.
М.Адаменко

Садиба огороджена плотом „дівоча коса”. На її території знаходиться сад, який щоосені, як і за життя родини Довженків, пригощає червонобокими яблуками та солодкими грушами.

У меморіальній хаті зібрані ужиткові речі, різні знаряддя праці, старовинний одяг, посуд… Хатина щедро прикрашена вишиваними рушниками , що , чаруючи своєю неповторною красою, надають їй ошатного вигляду.

Приваблюють погляд особисті речі родини Довженків: старенька дерев’яна колиска, що колисала долю майбутнього генія; коряк та цукорниця, черпак з держаком у формі рибки, зроблені руками діда Семена; годинник, велике дзеркало в дерев’яній рамі, родинні ікони, старі фотографії – все це допомагає зримо уявити картини минулого , все те, що жило у серці Олександра Петровича і вилилося у немеркнучі рядки „Зачарованої Десни”.

 

ІІ. Приміщення літературної експозиції знайомить нас з подальшим життєвим і творчим шляхом Довженка-митця.

 

Хто він такий? Чом люд до нього рине
З усіх країв, мов повінь Десняна?
Він на співучій кобзі України
Нового тембру золота струна.
Така гучна – аж лунами по світу.
І світ стає багатший од тих лун.
Щасливі ми, що молодіє вітер
Од золотого співу наших струн.
М.Адаменко

Кожний період життя Олександра Петровича Довженка показаний на тлі епохи, його створюють численні фотографії, відповідні речі. В експозиції вистраждані слова-роздуми митця над особистим життям, над життям рідної України, яку він так любив і страждав, відірваний від неї назавжди.

Спочатку відвідувач потрапляє у світ дитинства Сашка-школяра, знайомиться з Сосницею кінця ХІХ – початку ХХ ст. По-домашньому виглядає куточок із хатніми оберегами, давніми фото. Тут книги, сторінок яких торкалася рука малого Довженка-учня, запис із метричної книги про його народження, відомості про батькове господарство.

Далі дорога веде нас через Глухів, Житомир, Київ, Варшаву та Берлін до Харкова, тодішньої столиці України, де Довженко поринув у світ молодого мистецтва, працюючи художником-карикатуристом у газеті „Вісті ВУЦВК”. І саме там визріла у нього думка перенести статичні картини і образи художнього полотна на біле полотно кіноекрану, надати їм руху, динаміки, наситити емоціями.

Приїзд на Одеську кінофабрику знаменує початок нового життя Олександра Довженка. Там народжується геніальний майстер екрану , якому судилося стати найяскравішою постаттю в українському кіно ХХ ст.

І ось нарешті Москва , де кінорежисер жив і працював до останніх своїх днів, де і був похований на Новодівичому цвинтарі.

Відвідувачі мають змогу заглянути в творчу лабораторію письменника – його робочий кабінет. Свого часу були привезені з Москви, з квартири Олександра Довженка, меблі, виготовлені за ескізом оператора Данила Демуцького, особисті речі, які понад 30 років після смерті чоловіка зберігала Юлія Солнцева.

Цікаво подана творчість кінорежисера періоду Великої Вітчизняної війни. Для цього відведено окремий зал, оформлений у чорному кольорі, а схвильовані слова Довженка: „Народе мій український чесний, тихий і роботящий. Що в житті не зазіхав на чуже, потерпає і гине, спантеличений, обездолений в арійській катівні. Болить у мене серце день і ніч”, – передають весь трагізм тих страшних років фашистської навали.

Не тільки письменник „горів у тім вогні і загибав усіма смертями”, а і його односельці. Не можна без хвилювання дивитися на пожовклі від часу фотографії фронтовиків-сосничан. Ці фотографії – місток у ті далекі тривожні та незабутні роки.

Завітавши до музею, кожен має змогу поринути у світ дитинства Сашка Довженка, відчути атмосферу життя селянської родини кінця ХІХ – початку ХХ ст., разом з Олександром Петровичем пройтись його дитячими стежками і подальшими життєвими дорогами, що вивели його на вершину слави і повели далі – у безсмертя.

 

Не плачте над могилою митця,
Бо сльози – не жива вода для нього.
Митцева запромінена дорога
Не має ні початку, ні кінця.
Митця дорога завше в далеч кличе,
Тому він вічно далеччю живе.
Справжній митець народжується двічі.
Бо смерть – його народження нове.
М.Адаменко

Щороку до дня народження Олександра Довженка в музеї влаштовується літературно-мистецьке свято. В цей день у Сосниці проходить Всеукраїнський молодіжний кінофестиваль „На хвилях зачарованої Десни” (голова оргкомітету фестивалю – корінний сосничанин – Юрій Пилипець).

У музеї також щороку відзначається день пам’яті миця, день заснування музею, влаштовуються кіновечори, приурочені роковинам виходу на екрани фільмів О.П.Довженка.

Разом з Олександром Петровичем тут пам’ятають і шанують його сучасників – друзів-митців, чиї дороги перетиналися з життєвим шляхом видатного майстра кіно. До їхніх ювілейних дат проводяться тематичні вечори, влаштовуються виставки.

У кінозалі музею можна переглянути фільми Олександра Довженка та документальні фільми про нього.

 

Благословенні води літ,
Літа Десни благословенні
І часу вічного політ
В однім осяянім іменні.
Благословенна срібна твердь
Землі і неба, дня і ночі
І золоті вогневі очі,
Де обнялись життя і смерть.
Священна чаша доброти
В руках всеспільності й любові,
І світ об’єднаний у слові
Краси, і правди, і мети.
Благословенна світлотінь
Судьби в щасливім одкровенні…
І многокрилля поколінь
В однім озоренім іменні .
М.Вінграновський

 

Музей працює з 8. 00 до 17.00.
Вихідний день – вівторок.

Адреса музею:
16100 Чернігівська обл.., смт. Сосниця
2-й пров. Довженка № 2.

Тел.: +38 04655 2-15-90, факс: 04655 2-01-47

Email: museum-dovzhenko@ukr.net
Skype: museum.dovzhenko
ICQ. : 484-272-614



Переглянути Чернігівщина – Черниговщина – Chernihiv Region на карті більшого розміру

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex